- •III Методи земельного права.
- •IV Поняття земельного права.
- •V Система земельного права.
- •VI Принципи земельного права
- •VII Джерела земельного права
- •VII.I. Поняття та класифікація
- •II X.Основні правила правозастосування.
- •IIX. I. Тлумачення правових норм.
- •IIX.II. Правила вирішення правових колізій
- •IIX. III. Заповнення прогалин у правовому регулюванні.
- •II. Особливості змісту права власності на землю
- •II.I. Особливості права володіння земельними ділянками
- •II.II. Особливості права користування земельними ділянками
- •III. Форми власності на землю
- •III.I. Право приватної власності на землю
- •III.II. Право державної власності на землю
- •III.III.Право комунальної власності на землю
- •III.IV.Право власності на землю Українського народу
- •III.V.Право колективної власності на землю
- •IV.Особливості права спільної власності на землю
- •3. Гетьманщина
- •5. Часи аграрної реформи е Російській імперії середини XIX сторіччя
- •6. Пореформений період другої половини XIX - початку XX сторіччя
- •7. Столипінська аграрна реформа в Росії
- •8. Регулювання земельних відносин часів унр
- •9. Розвиток земельного права за часів срср
- •9.1. Дореволюційний період
- •9.2. Період колективізації
- •9.3. Велика Вітчизняна війна та повоєнний період
- •9.4. Розвиток земельного законодавства після прийняття Основ земельного законодавства срср 1968 року
- •10. Особливості розвитку земельних відносин на Буковині
- •11. Особливості розвитку земельних відносин в Галичині
- •1.2. Приватизація земельних ділянок із земель запасу ( « повна модель » )
- •1.3. Приватизація земельних ділянок, раніше наданих у користування
- •1.4. Приватизація земельних ділянок колективами громадян ( юридичними
- •1.5. Приватизація земельних ділянок, що належали іншим суб’єктам
- •1.6. Особливості приватизація земельних ділянок для ведення фг.
- •Дарування
- •7. Рента
- •Публічно-правовий договір.
- •3.1. Припинення права власності як санкція за вчинене правопорушення.
- •Конфіскація за рішенням суду.
- •3.3. Невідчуження земельної ділянки іноземним особам та особам без громадянства у встановлений строк.
- •Викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб.
- •Характеристика
- •4. Особливості підстав виникнення і припинення права землекористування.
8. Регулювання земельних відносин часів унр
Секретар у справах земельних. У першій декларації Генерального Секретаріату від 12.10.1917 було передбачено певні організаційні повноваження Секретаря у справах земельних ( дбати про громадське порядкування землями волосними, повітовими і губернськими комітетами та селянських депутатів, дбати про утворення українського Крайового Земельного Комітету, підготувати проект земельного закону ).
Скасування права власності на нетрудові землі. 07.11.1917 Центральна Рада оприлюднила третій універсал, яким було проголошено УНР і одночасно скасовано право власності на поміщицькі та інші нетрудові землі. 16.11.1917 Генеральний Секретаріат розповсюдив офіційне роз’яснення, яким підкреслив, що скасування права власності на землю та перехід її до трудового народу слід розуміти як заборону колишнім власникам від дня публікації Універсалу відчужувати землю. Припинення права власності здійснювалося без викупу, проте деякі ділянки могли бути залишені за колишніми власниками. Встановлювалися правила надання землі у трудове користування. Вказувалося, що Універсал проголошував лише загальні підвалини, які мали бути в подальшому законодавче закріплені.
Земельний закон УНР. 18.01.1918 Українською Центральною Радою ухвалено Земельний Закон. Цей закон містив 3 Розділи та 33 параграфи і передбачав скасування без викупу ( 20 ) права власності « на всі землі з їх водами, надземними і підземними багацтвами в межах Української Народної Республіки » ( 1 ), які проголошувалися « добром народу Української Народної Республіки » ( 2 ), на користування яким « мають право всі громадяни Української Народної Республіки без різниці полу, віри і національності, з додержанням правил цього закону » ( 3 ). Були передбачені такі правила « порядкування » всіма землями:
«4.а) Верховне порядкування всіма землями з їх водами, надземними і підземними багацтвами належить, до скликання Української Установчої Ради, Українській Центральній Раді.
б) Порядкування в межах цього закону належить: землями міського користування згідно з 6 і 7 – органами міського самоврядування; іншими – сільськими громадами, волосними, повітовим і губернським земельним комітетам, в межах їх компетенції.
5. На верховний і місцеві органи порядкування землею покладаються:
а) забезпечення громадянам їх прав на користування землею;
б) охорона природних багацтв землі від виснаження і вживання заходів до зросту цих багацтв.
Були передбачені засади користування землею: воно було за загальним правилом безоплатним, за певним винятком ( « лишки » тощо ) - 12 Закону, могло переходити у спадщину ( 13), а в інших випадках передача права дозволялася лише з дозволу громад та земельних комітетів ( 14 ). Встановлювалися достатньо детальні
правила « урізання » існуючих великих землеволодінь ( Розділ III Закону « Переходові міри » ) та наділення землею безземельних та малоземельних селян.
Бойові дії та політична ситуація на той час на дали можливість реалізувати цей Закон.
Закон про землю в УНР. 08.01.1919 Директорія УНР прийняла Закон про землю в Українській Народній Республіці. За своєю структурою та змістом Закон був подібний до Земельного закон у УНР. Головна відмінність полягала в тому, що центральним органом управління земельними ресурсами стало Народне Міністерство Земельних Справ, було визначено мінімальний розмір земельної ділянки, яку можна було отримати в процесі перерозподілу; встановлювався також максимальний розмір земель, що залишався у колишніх власників, визначалася доля орендованих земель. Цей Закон теж не був реалізований на практиці.