Земельне право

Лекція № 1. Земельне право як галузь права.

План

I. Предмет земельного права.

II. Поняття « земля », « земельна ділянка » та « земельні ресурси ».

III. Методи земельного права.

IV. Поняття земельного права

V. Система земельного права.

VI. Принципи земельного права.

VII. Джерела земельного права.

VII. I. Поняття та класифікація

IIX. Основні правила правозастосування.

IX. I.Тлумачення правових норм.

I. Предметом земельного права є земельні відносини.

Згідно Земельного кодексу ( далі ЗК ) України, земельні відносини це « суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею », тобто відносини власності на землю.

II. Поняття « земля » в залежності від контексту використовується у багатьох розуміннях:

--- як планета Сонячної системи;

--- як суходіл ;

--- як грунт – верхній шар земної поверхні, придатний для життя рослин;

--- як економічна категорія – загальний засіб праці і основний засіб виробництва у сільському господарстві;

--- як територія з угіддями, якою хтось володіє, територія з правовим режимом.

Ст. 1 ЗУ « Про охорону земель » визначає землю як « поверхню суші з грунтами, ко-рисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані і фун-кціонують разом з нею ».

« Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами » ( ст. 79 ч. 1 ЗК України ).

Таким чином в земельному законодавстві України поняття « земельна ділянка » та « земля » співвідносяться як частина та ціле. Земельна ділянка, маючи всі родові оз-наки землі, має додаткову видову ознаку – установлені межі.

У багатьох випадках на практиці термін « земля » вживається замість поняття « зе-мельна ділянка », термін « оренда землі » вживається замість « оренда земельної ділян-ки » або « купівля-продаж землі » замість « купівля-продаж земельної ділянки ».

В спеціальній літературі вживається також поняття « земельні ресурси ». Так на дум-ку фахівця з земельного права В.Ермоленко поняття « земельні ресурси – це певна су-купність земельних ділянок, їх складають вже освоені людством поверхні земельних ділянок, які задо – вольняють певні потреби людей та надають можливості досягти пев-ного соціального єфекту ».

Виходячи з вищевикладеного, можна стверджувати, що категорії « земля », « земель-ні ресурси » та « земельна ділянка » співвідносяться між собою як загальне,особливе та одиночне.

Ст. 23 Кодексу України про надра надає землевласнику та землекористовачу право без окремого дозволу та внесення плати здійснювати обмежене використання надр під його ділянкою. « Землевласники і землекористовачі в межах наданих ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господар-ських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною гли-биною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів і використовувати надра для господарських і побутових потреб ».

Розглянемо питання співвідношення будівель та споруд до земельних ділянок.

У римському цивільному праві будівлі і споруди вважалися невідємною частиною земельної земельної ділянки ( наземне майно приростає до земельної ділянки ).

В подальшому, в правових системах багатьох країн будівлі та споруди визнаються приналежностями земельної ділянки. В Україні все було навпаки. Земельний Кодекс України 1990 року передбачав, що земельна ділянка « автоматично » слідувала юри-дичній долі будівель і споруд, розташованих на ній ( ст.30 Земельного Кодексу України, 1990 р.).

Станом на сьогоднішній день земельна ділянка та капітальні будівлі і споруди розта-шовані на ній мають незалежний правовий режим ( ст.120 ЗК України ). Таким чином , земельна ділянка та розташовані на ній будівлі та споруди є різними об єктами, мають роздільний правовий режим, крім визначених законодавством винятків, коли земельна ділянка розглядається як приналежність будівлі або споруді.

Розглянемо питання чи є земля ( земельна ділянка ) майном ?

Ст. 179 ЦК України дає визначення земельної ділянки як речі «предмет матеріаль-ного св іту, щодо якого можуть виникати цивільні права і обо вязки ».Ст. 190 ЦК Ук-раїни дає визначення майна як « окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки ».А ст. 181 ЦК України прямо відносить земельні ділянки до нерухомих речей, а отже – до майна.

Категорії земель України

Земельний Кодекс України в ч.1 ст. 19 говорить,що землі України за основним цільо-вим призначенням поділяються на такі категорії:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі житлової та громадської забудови;

3) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4) землі оздоровчого призначення;

5) землі реакреаційного призначення;

6) землі історико-культурного призначення;

7) землі лісогосподарського призначення;

8) землі водного фонду;

9) землі промисловості, транспорту, зв язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статистика: Земельний фонд України становить 60,3 млн.га., що дорівнює 5,7 % території Европи. Станом на 1.01.2006 року у складі земель нашої держави 41,2 млн.га. (71,2 % ) займають сільськогосподарські землі, а 10,5 млн.га. ( 17,4 % ) займають ліси та інші лісовкриті площі.

III Методи земельного права.

Методи земельного права – це правові засоби, прийоми, способи впливу на сус-пільні відносини.

Методи земельного права поділяються на:

адміністративно - правові ( імперативні );

цивільно - правові ( диспозитивні ) методи правового регулювання.

Адміністративно – правовий ( гетерономний, авторитарний, імперативний, метод координації ) --- це метод де перевага надається приписам та заборонам.

Цивільно – правовий ( диспозитивний, автономний, метод координації ) --- це метод у якому переважають дозволи.

IV Поняття земельного права.

Земельне право --- це галузь права, що регулює відносини, пов язані із використан-ням, охороною та відтворенням землі.

Земельне право як наука --- це система знань про земельне право як галузь права ( систему правових норм ), про практику застосування цих норм.

Земельне право як навчальна дисципліна --- це спосіб подання знань, що складають

земельне право як науку, у навчальному процесі.

V Система земельного права.

Система ( внутрішня структура, побудова ) земельного права як галузі права включає в себе правові норми, що об’єднаються в інститути.

Правові інститути, в свою чергу групуються в загальну та особливу частини.

До загальної частини відносяться такі інститути:

--- права власності на землю;

--- права землекористування;

--- правове забезпечення земельної реформи;

--- правове регулювання набуття прав на землю;

--- правове регулювання плати за землю;

--- правове забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель;

--- правової охорони земель;

--- юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.

Особлива частина включає правові інститути, що закріплюють правовий режим окремих категорій земель.

Спеціальна частина --- це положення про земельно-правове регулювання у за-рубіжних країнах.

Система земельного права як науки та навчальної дисципліни.

Система земельного права як галузі права не співпадає із системою земельного права як науки та навчальної дисципліни. До системи земельного права як науки входять НЕ ПРАВОВІ ІНСТИТУТИ, а підсистеми наукових положень, інформації, знань. Тому у загальній частині земельного права як науки та навчальної дисципліни виділяють наприклад такі розділи, не характерні для системи галузі права:

--- вчення про землю як об’єкт земельного права;

--- вчення про земельне право як галузь права;

--- розвиток земельно-правового регулювання.

В системі земельного права як науки та навчальної дисципліни, на відміну від систе-ми галузі права, виділяють також спеціальну частину, що включає, зокрема положен-ня про земельно-правове регулювання у зарубіжних країнах.

VI Принципи земельного права

Принципи права – це основоположна норма, або норма найбільш загального, осново-положного характеру. Принципи права є своєрідним стрижнем, на якому будується система права і законодавства.

Принципи земельного права можуть формуватися із змісту правових норм, на основі судових рішень, досягнень правової доктрини.

Виділяють загальні ( конституційні ), міжгалузеві та галузеві принципи.

Розглянемо більш детально галузеві принципи земельного права.

Ці принципи законодавчо закріплені в ст. 5 Земельного кодексу України:

--- поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

--- забезпечення рівності прав власника на землю громадян, юридичних осіб, територі-альних громад та держави;

--- невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територі-альними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків передбачених законом;

--- забезпечення раціонального використання та охорони земель;

--- забезпечення гарантій прав на землю;

--- пріоритету вимог екологічної безпеки.

Забезпечення раціонального використання та охорони земель

Найважливішим принципом земельного права є принцип раціонального використан-ня земель. Визначення раціонального використання земель наведено у ГОСТі 26640 – 85. « Забезпечення всіма землекористувачами в процесі виробництва максимального ефекту у здійсненні цілей землевпорядкування з урахуванням охорони земель та опти-мальної взаємодії з природними факторами ».