Коефіцієнт оборотності запасів.
Коефіцієнт оборотності запасів (Ко.з.) визначається відношенням виручки від реалізації без врахування непрямих податків до середньої суми негрошових оборотних активів:
Середній залишок негрошових оборотних активів визначається як середньоарифметична величина залишків по рядках 100, 110, 120, 130,140, 150 балансу підприємства (ф.№1) на початок і на кінець звітного періоду.
Цей показник не має оптимального значення і тому його слід порівнювати із середньогалузевим показником.
Для внутрішнього використання цей показник рекомендується визначати іншим шляхом: замість величини виручки від реалізації застосувати собівартість реалізованої продукції.
Таке значення непридатне для порівняння із середньогалузевим, але може надати інформацію про середню норму запасів у днях. Для цього необхідно кількість місяців у календарному році (звітному періоді) розділити на коефіцієнт оборотності запасів, визначений з використанням собівартості реалізованої продукції.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням доходів від продажу (без ПДВ і акцизів) до середньої величини дебіторської заборгованості, визначеної як середньоарифметична величина між сальдо на початок і на кінець звітного періоду.
Цей показник показує, скільки разів за звітний період обертаються кошти, вкладені у розрахунки і визначає ефективність кредитного контролю, оскільки, надаючи товар іншим суб'єктам з відстроченням платежу, підприємство фактично їх кредитує. Тривалість оборотів дебіторської заборгованості (термін кредиту покупцям – Тк.п.) можна визначити, скориставшись зворотною формулою, а саме:
В результаті визначається середній термін (в днях), через який надійде оплата за відвантажені товари.
Показники прибутковості (рентабельності) показують, наскільки ефективно використовувались всі ресурси, які забезпечили отримання фірмою прибутку.
Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. Визначаючи показник рентабельності прибуток співвідносять з чинниками, які найбільше впливають на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати.
Коефіцієнт рентабельності.
Відношення прибутку до власного капіталу характеризу прибутковість власного капіталу (рентабельність інвестицій):
Середній розмір власного капіталу визначається як середньоарифметичне значення статутного капіталу (р.300 ф.№1), пайового капіталу (р.310 ф№1), додаткового вкладеного капіталу (р.320 ф.№1), іншого додаткового капіталу (р.330 ф.№1), резервного капіталу (р.340 ф.№1), нерозподіленого прибутку (р.350ф.№1), нарахованих учасникам дивідендів (р.590ф.№1) на початок та кінець звітного періоду.
Вимірником ефективності використання всіх активів підприємства (рентабельність виробництва) є співвідношення чистого прибутку і середньої суми активів:
Цей показник показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в актив.
Рентабельність продукції визначається відношенням величини прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції:
Цей показник дає змогу визначити відносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, що була вкладена у виробництво кінцевого продукту.
Рентабельність реалізації визначається відношенням прибутку від реалізації до виручки від реалізації (без ПДВ і акцизів).
Можливий також розрахунок показників рентабельності окремих видів продукції, виробничих фондів тощо.