Групування ґрунтів за вмістом обмінного калію

Група	Показник за методом, мг/кг				Вміст обмінного калію		Рекомендований колір фарбування
	Кірсанова	Чирикова	Мачигіна
1	<41	<21	<51	Дуже низький		Червоний
2	41-80	21-40	51-100	Низький		Оранжевий
3	81-120	41-80	101-200	Середній		Жовтий
4	121-170	81-120	201-300	Підвищений		Зелений
5	171-250	121-180	301-400	Високий		Голубий
6	>250	>180	>400	Дуже високий		Синій

1.7 Складання і використання агрохімічних картограм та паспортизація полів.

При складанні агрохімічних картограм і паспортизації полів господарств землекористувачів і землевласників проводять польове дослідження ґрунтів. Для цього з відповідних ділянок відбирають змішані зразки ґрунту і аналізують їх на вміст гумусу, азоту, фосфору і калію та кислотність.

При складанні картограм на картографічну основу наносять сітку елементарних ділянок, з яких відбирались зразки ґрунту та позначають їх номер. Після закінчення польових досліджень і аналізу зразків ґрунту підсумовують результати агрохімічних досліджень кожного господарства з метою:

- використання їх при розробці рекомендацій щодо застосування добрив на кожній окремо взятій ділянці, полі, сівозміні тощо;

- встановлення змін агрохімічних показників ґрунтів окремих ділянок, а також по господарству в цілому.

За результатами аналізів змішаних зразків і журналу польового агрохімічного обстеження складають агрохімічні картограми. На чистий екземпляр плану внутрігосподарського землекористування агрохімік-грунтознавець наносить всі контури елементарних ділянок, у середині яких позначають їх номери, а під ними — відповідно агрохімічні показники. Елементарні ділянки об'єднуються в контури з урахуванням відповідного групування ґрунтів за агрохімічними показниками (див. табл. 7, 21, 24, 25, 26). В самостійний контур виділяють площу не менш трьох елементарних ділянок. Агрохімічні показники ґрунтів на цих ділянках повинні вкладатися в межі двох груп діючих градацій, а всі одержані результати за вмістом рухомих форм елементів живлення і рН від найнижчого до найвищого значень групують за шестикласною шкалою, які на картограмах позначаються відповідним кольором.

Таблиця 26.

Групування ґрунтів за вмістом гумусу (по Тюріну)

Група	Значення показника, %	Вміст гумусу	Рекомендований колір фарбування
1	<1,1	Дуже низький	Червоний
2	1,1-2,0	Низький	Оранжевий
3	2,1-3,0	Середній	Жовтий
4	3,1-4,0	Підвищений	Зелений
5	4,1-5,0	Високий	Голубий
6	>5,0	Дуже високий	Синій

Як правило, на кожен агрохімічний показник складають окремі картограми.

Агрохімічні картограми є основними документами для диференційованого розподілу добрив на полях у відповідності з вмістом рухомих форм поживних речовин у ґрунті, біологічних особливостей вирощуваних культур, попередників та інших факторів, а також складання плану хімічної меліорації.

Паспорт поля господарства являє собою зведення даних про природно-господарський стан поля чи окремої ділянки, які записуються на спеціальній картці. Він складається з трьох частин — адресної, ґрунтово-агрохімічної і оперативної:

- адресна частина включає назву господарства, тип угіддя, номер і його площу;

- ґрунтово-агрохімічна частина паспорта містить відомості про тип і підтип ґрунту, його гранулометричний склад, еродованість, вміст поживних елементів та інші агрохімічні властивості ґрунту поля;

- оперативна частина паспорта включає відомості про внесені добрива, меліоранти, вирощувані культури і їх урожайність.

Схему паспортизованих ділянок наносять на план внутрішньогосподарського землекористування лініями різних кольорів: рілля — червоною, сіножаті — зеленою, пасовища — коричневою, багаторічні насадження — синьою. Границі зрошувальних або осушуваних частин поля вказують пунктиром кольору, що прийнятий для даного угіддя. Аналітичні показники ґрунту вносять у паспорт як середнє всіх значень в межах ділянки.

Державна служба моніторингу ґрунтів Міністерства аграрної політики України, яка на місцях представлена обласними державними проектно-технологічними центрами, охорони родючості ґрунтів і якості продукції, видає агрохімічні паспорти всім землевласникам та землекористувачам. Паспортизація проводиться на осушених та зрошувальних землях через три роки, на богарних — через п'ять.

Проведення агрохімічної паспортизації земель забезпечує комплексну характеристику ґрунтів, яке стане основою для розроблення рекомендацій до раціонального застосування засобів хімізації і дає підстави для обґрунтування управлінських рішень. Місцевим земельним органам надана можливість застосовувати відповідні санкції з метою ефективного використання і підвищення родючості землі та її екологічної безпеки у процесі виробництва.