4. Господарські зобов’язання.

У цьому розділі надані загальні положення про господарські зобов’язання, умови та порядок укладання господарських договорів, що породжують господарські зобов’язання, особливості укладання попередніх договорів та господарських договорів за державним замовленням тощо. Особливого дослідження заслуговують питання виконання господарських зобов’язань, їх припинення та визнання суб’єкта підприємництва банкрутом.

При цьому слід звернути увагу на питання формування ціни та ціноутворення у сфері господарювання.

5. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.

У цьому положенні розглядаються господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин, умови відшкодування збитків у сфері господарювання, штрафні та оперативно-господарські санкції, а також адміністративно-господарські санкції.

Слід підкреслити, що за порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової та податкової дисципліни, вимог щодо якості продукції підприємство несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

6. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання.

Особливості правового регулювання господарських відносин визначаються залежно від сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини, особливостей галузі господарювання, виду господарської діяльності, простору, на якому складаються господарські відносини, особливостей суб’єктів, між якими виникають господарські відносини. У цьому ж розділі визначаються види господарської діяльності та наведена їх класифікація за окремими галузями господарювання (торгівельна діяльність, сільськогосподарська діяльність, енергопостачання, біржова торгівля, оренда та лізинг, комерційне посередництво, капітальне будівництво, інноваційна діяльність тощо).

7. Зовнішньоекономічна діяльність.

Загальні умови, суб’єкти, порядок здійснення суб’єктами господарювання та види зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання провадиться на принципах свободи її суб’єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, при цьому слід зазначити, що державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на захист економічних інтересів України.

У цьому ж розділі визначаються види іноземних інвестицій та форми їх здійснення, оцінка та правовий режим іноземних інвестицій, а також гарантії їх здійснення.

8. Спеціальні режими господарювання.

У розділі 9 Господарського Кодексу України надано визначення спеціальної (вільної) економічної зони, якою вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. У цьому ж розділі наведена класифікація типів спеціальних (вільних) економічних зон, вказані державні гарантії інвестицій у спеціальній (вільній) економічній зоні, а також інші види спеціальних режимів господарської діяльності.

Внутрішні нормативні акти, що регулюють діяльність підприємства це статут підприємства та установчий договір .

Статут підприємства — це офіційно зареєстрований документ, який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління та контролю, порядок утворення майна підприємства та розподілу прибутку, порядок реорганізації та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи.

Установчий договір — це угода (договір), яки укладається між двома або кількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника (Стаття 79 ГКУ).

Стаття 80 ГКУ надає визначення товариством з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повному товариству та командитному.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах і своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть податкову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

1. Акціонерні товариства можуть бути відкритими або за­критими.

2. Акції відкритого акціонерного товариства можуть розпо­всюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужува­ти належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

3. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

При вивченні питань з організації підприємств слід визначитися з приватним підприємством, орендним підприємством у малому бізнесі та підприємством з іноземними інвестиціями.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (Стаття 63, Стаття 113. ГКУ)

1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності (Стаття 95 ГКУ)

2. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

3. Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.

4. Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова "виробничий кооператив" або "кооперативне підприємство".

Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (Стаття 114 ГКУ).

Підприємство з іноземними інвестиціями (Стаття 63 ГКУ)

1. Підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто від­мін, вважається іноземним підприємством.

Орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності. Орендарем є юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди (Стаття 115, 117 ГКУ).

Стаття 91 ГКУ визначає умови припинення діяльності господарського товариства.

1. Припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 цього Кодексу.

2. Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.