2. Група

Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.

1. Педагогічна вимога:

• Пряма: характеризується такими ознаками, як позитивність, інструктивність, рішучість і проявляється у вигляді наказу, вказівки.

• Опосередкована: спирається на сформованість у вихованців мети, цілей, переконань і проявляється у вигляді прохання, поради, натяку та ін.

2. Суспільна думка колективу

3. Привчання /вправи/- організація планомірного та регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми громадської поведінки. Основні форми: режим самовиховання, доручення.

4. Створення виховних ситуацій /спеціально створених педагогічних умов/. Це можуть бути подорож, похід, екскурсія, вечір, дискотека і т.п.

3. Група

Методи стимулювання діяльності та поведінки

1. Методи заохочення / спосіб вираження оцінки поведінки або рис учня з боку педагога або в особистій формі/. Проявляється як особиста похвала у присутності товаришів, подяка вчителя, нагородження похвальними грамотами, медалями та ін.

2. Методи засудження (виражаються у несхваленні та негативній оцінці дій і вчинків особистості, які протирічать нормам і правилам поведінки). Це може бути: зауваження вчителя, усна догана, догана в наказі по училищу, виклик на педраду, виключення з училища та ін.

4. Група

Методи контролю та самоконтролю, самооцінки діяльності та поведінки

Вимога - спосіб безпосереднього спонукання учнів до тих чи інших вчинків або дій, спрямованих на поліпшення поведінки: прохання, тактовні вказівки і розпорядження вчителя.

Контроль - спосіб спостереження за діяльністю й поведінкою учнів з метою спонукання їх до дотримання встановлених правил, виконання запропонованих вимог або завдань засобами контролю й спостереження за поведінкою і роботою учнів: індивідуальні бесіди, психолого-педагогічні тести, анкетування тощо.

3. Вибір форм та методів виховної роботи відповідно до мети виховання

В практичній діяльності вчитель, обираючи метод виховання звичайно керується цілями виховання і його змістом. Виходячи з конкретного педагогічного завдання, вчитель сам вирішує, які методи взяти собі на озброєння.

Метод сам по собі не може ні бути хорошим, ні поганим. В основу виховного процесу кладуться не самі методи, а їх система.

«Ніякий педагогічний засіб, навіть загальноприйнятий, яким звичайно в нас вважається і переконання, і пояснення, і бесіда, і спільний вплив, не може бути признано завжди абсолютно корисним. Найкращий засіб в деяких випадках обов’язково буде найгіршим» - вважав (А.С.Макаренко)

Вибір методів виховання не є свавільним актом. Він підчиняється ряду закономірностей і залежностей, серед яких першорядне значення мають ціль, зміст і принципи виховання, конкретна педагогічна задача і умова її розв’язку, урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Вибір метода виховання включає:

• Метод виховання;

• Зміст і закономірності виховання;

• Виховну задачу і умови її рішення;

• Рівень вихованості і мотивацію поведінки

Треба враховувати:

• Ведучий тип діяльності;

• Вікові особливості;

• Індивідуальні і статеві особливості

Умови вибору методів виховання:

• Індивідуальні особливості вихователя;

• Рівень його професіональної компетентності.

Вибір методів залежить від індивідуальних особливостей самого вчителя, від глибини його знань.