1.3. Довірчі межі оцінок результатів спостережень і вимірювання їх середньоквадратичних відхилень

Отримані розрахункові співвідношення оцінок результатів спостереження і вимі­рювання їх середньоквадратичних відхилень, як це випливає з (1.1—1.7), в силу обмеженого числа спостережень є випадковими величинами. Тому необхідно щоразу при їх обчисленні вирішувати й іншу задачу, пов’язану зі ступенем довіри до отриманих оцінок. Щоб дати уявлення про точність і надійність оцінок, в математичній статистиці користуються так званими довірчими інтервалами. Довірчі інтервали дозволяють судити про верхні і нижні межі випадкових оцінок, що накриваються заданою ймовірністю Р похибки виміру тієї або іншої оцінки.

Довірчі інтервали результатів спостереження і вимірів можна записати як

(1.8)

де К, t - деякі коефіцієнти , що залежать від вигляду функції розподілу (щільності ймовірності). Коефіцієнт К для різних ймовірностей визначається з табл.1. Коефіцієнт t для результату виміру залежить від числа вимірів і визначається за розподілом Стьюдента .Довірчі інтервали середньоквадратичних відхилень результатів спостереження і вимірів представляються у вигляді:

(1.9)

Для різних значень ймовірності Р і кількості спостережень n по x²- розподілу розраховуються коефіцієнти К1 і К2

1.4. Виявлення і виключення грубих похибок

Наявність грубих похибок істотно спотворює як результат виміру, так і його довірчі інтервали.

Питання про те . чи містить результат даного спостереження грубу похибку чи ні, може бути вирішений шляхом визначення меж інтервалу, за межі якого ймовірність виходу дуже мала.

Ці межі для нормально-розподілених результатів спостережень визначаються за формулою

(1.10)

де Кг по заданій ймовірності Р і відомій кількості спостережень n. Якщо для сумнівного результату спостереження (що різко виділяється), обчислене за даними дослідів значення випадкового відхилення буде значним , то даний результат можна розглядати як такий, що має грубу похибку і його варто відкинути. Потім повторити обробку результатів спостережень, що залишилися. Якщо ж для заданої ймовірності

(1.11)

то даний результат спостереження є наслідком статистичного розкиду і немає підстав вважати його таким, що має грубу похибку

.

2.1. Машина постійного струму

Руховий режим електричної машини полягає в перетворенні електромагнітної енергії в обертаючий момент.

В даній роботі використовується двигун постійного струму (ДПС), який включено за схемою з паралельним збудженням (рис. 1.1), швидкість якого вимірюється.

При паралельному збудженні ланцюги якоря і індуктора не залежать один від одного, що дає можливість регулювати струм в них незалежно, за допомогою окремих реостатів. При пуску двигуна з паралельним збудженням , пусковий струм може перевищувати номінальний у десятки разів. Це пояснюється тим , що при нерухомому якорі струм дорівнює І_Я = U_ЕН /R_Я - а номінальний І_Я: Іян = (U_ЕН – Е_i )/R_Я , де U_ЕН - напруга мережі, R_Я,- опір якірної обмотки, Е_i - ЕРС в обмотках якоря. Тому часто при пуску двигунів із паралельним збудженням використовують додаткові опори в ланцюзі якоря.

Рис. 1.1. Схема електрична принципова лабораторної установки

Джерело, що в процесі своєї роботи не змінює величину напруги, називається джерелом збудження , а те що змінює - джерелом керування.