Країни центральної та східної європи (1945 –поч.ХхІст.) Тема: срср 1945-1985 роках.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть:

-З`ясовувати основні тенденції розвитку СРСР у 1945-64рр.,

-характеризувати останні роки правління Й.Сталіна і реформи М. Хрущова;

-розкривати причини усунення М.Хрущова від влади; суть періоду «застою».

План.

1.Наслідки Другої світової війни для СРСР.Відбудова народного господарства.

Суспільно-політичне життя у 1945-1953рр.

2.Хрущовська «відлига».

3.»Застій».Розвиток СРСР 1964-1985рр.

1. Відновлення народного господарства СРСР після закінчення Другої світової війни було надзвичайно складним завданням.Конкретною програмою відновлення і розвитку народного господарства в цих умовах став четвертий п’ятирічний план на 1946-1950 рр. Першочерговим завданням четвертої п’ятирічки було відновлення і розвиток важкої індустрії.Хоча повністю четвертий п’ятирічний план не було виконано, за виробництвом промислової продукції СРСР перевищував довоєнний рівень.Значних труднощів зазнавало сільське господарство. До кінця четвертої п’ятирічки сільськогосподарське виробництво не досягло навіть рівня середини 20-х років.У соціальній сфері в цей час було скасовано карткову систему на продовольчі і промислові товари, впроваджену в роки війни, утричі знижено роздрібні ціни і т. ін. У грудні 1947 р. було проведено грошову реформу, яка мла конфіскаційний характер. Нові гроші обмінювалися, як правило, за місцем роботи із розрахунку: 10 карбованців старих грошей прирівнювалися до 1 карбованця нових

Політична ситуація в СРСР у повоєнні роки характеризувалася новим наступом реакції і посиленням сталінської диктатури, що проявилося в репресіях, котрі прокотилися по країні. У 1946 р. знову почалися арешти вищих військових кадрів. Особливе місце серед сталінських репресій посідає “ленінградська справа” – серія справ, сфабрикованих у 1950-1952 рр. проти партійних, радянських, господарських працівників Ленінграда.

Виключної сили набрали репресії проти діячів культури,боротьба з космополітизмом, посилення ідеологічного пресу, «Ждановщина».

5 березня 1953 р. помер Сталін. Відразу ж розпочалась запекла боротьба за владу серед його соратників(Берія,Маленков,Хрущов). Кожен з них намагався за будь-яку ціну стати лідером. М. Хрущову дісталось керівництво Секретаріатом ЦК КПРС. 26 червня 1953 р. був заарештований і в грудні цього ж року розстріляний як “ворог комуністичної партії ” і радянської держави Л. Берія. Основна боротьба розгорнулася між Хрущовим і Маленковим. Переміг Хрущов.

В березні 1953 р. було припинено слідство по “справі лікарів” . У 1954 р. Верховний суд СРСР реабілітував усіх притягнутих до суду по “ленінградській справі’ .

Оцінюючи початковий процес десталінізації, спроби відновлення громадського життя, який одержав назву відлиги, необхідно враховувати суперечливість політики відновлення, в якій поєдналися в одне ціле і демократична новизна у вирішенні багатьох проблем, і стійкі стереотипи старого.

2. Ця внутрішня суперечливість курсу на відновлення зберігалася і після виступу Хрущова з доповіддю на ХХ з’їзді партії “Про культ особи і його наслідки”. Для наступних реформ управління економікою були характерні дух сміливого реформаторства та адміністративно-командні принципи. Справа в тому, що реформи в промисловості не зачіпали командно-адміністративної системи, не змінювали господарський механізм.

Ще гірше було з реформи в сільському господарстві(3 надпрограми: освоєння целіни, «кукурудзяна епопея»,мясно-молочна кампанія). Аграрна політика Хрущова взагалі була непослідовною.Залишалась до кінця не реалізованою ідея освоєння цілинних і перелогових земель у районах Казахстану, Сибіру і Уралу. Більш вдалими виявилися реформи Хрущова в галузі соціальної політики: житлова, пенсійна. Було збільшено асигнування на охорону здоров’я, скасовану плату за навчання в школах і вузах.

У січні 1955 р. президія Верховної Ради СРСР заявила про припинення стану війни з Німеччиною, а в 1956 р. – з Японією.У відповідь на створення в 1945 р. блоку НАТО у травні 1955 р. було створено Організацію Варшавського Договору. СРСР намагався поширити свій вплив на країни “третього світу”.

3. Після змушеної відставки Хрущова у жовтні 1964 р. першим секретарем ЦK КПРС було обрано Л. Брежнєва. Почався так званий період застою (1964-1985).На середину 60- х років у СРСР було створено потужну енергетичну і промислову бази, багатогалузеве сільське господарство. Більше того, після жовтневого (1964 р.) пленуму ЦК КПРС у суспільно-політичній сфері посилилися негативні тенденції, які поступово призвели до застою в усіх сферах життя. Все це позначилося на долі економічної реформи 1965 р.

Пріоритет у розробці економічної реформи належав голові Ради міністрів О. Косигіну. У січні 1966 р. почалася її реалізація. В ході реформи було ліквідовано раднаргоспи і створено більше 40 союзних міністерств і відомств, переглянуто показники оцінки діяльності підприємств тощо. Почалося коригування і, нарешті, відбулося згортання реформи.У політичній сфері головною стала тенденція до згортання демократичних перетворень. Навіть інтенсивна законодавча робота з підготовки і прийняття в 1977 р. конституції Союзу РСР не дала істотних результатів. У цей час починається спочатку обережне, а потім і відкрите виправдування сталінізму. Метою цієї кампанії було створення обстановки для звеличування політичного керівництва, насамперед самого Брежнєва, який очолював КПРС і обіймав посаду голови Президії Верховної Ради СРСР.

Консервативно - догматичні тенденції в політичному житті країни зростали, що знайшло своє відображення у нетерпимості до проявів вільнодумства. Серед наукової і творчої інтелігенції з’являються люди, які відкрито виступають проти поршень прав і свобод людини. Датою його народження можна вважати 5 грудня 1965 р., коли на Пушкінській площі в Москві відбулася перша демонстрація під правозахисними гаслами.Спочатку основною формою дисиденства були протести, звернуті до керівництва країни.Громадська активність дисидентів одержує риси руху.В цей час інтенсивно працює О. Солженіцин, активізує свою правозахисну діяльність академік А. Сахаров. Активісти правозахисного руху пройшли через в’язниці, табори, психіатричні лікарні.

Керівництво Радянського Союзу намагалося покращити зовнішньополітичне становище країни, нормалізувати відносини між СРСР і США, а також країнами Заходу.

Під час візиту в Москву президента США Р. Ніксона у травні 1972 р. було підписано угоду про обмеження систем противоракетної оборони. Л. Брежнєв І Р. Ніксон поставили свої підписи під спільним документом “Основи взаємовідносин між СРСР і США”.

Одночасно вирішувались проблеми європейської безпеки. В 1970 р. було підписано договір між Радянським Союзом і ФРН, значно поліпшилися відносини з Францією.

21 серпня 1968 р. радянські збройні сили разом з військами Польщі, НДР, Угорщини і Болгарії були введені в Прагу.Москва активно підтримувала арабські країни в їх боротьбі проти Ізраїлю, заохочувала кубинську інтервенцію в Анголі.Політика розрядки остаточно підірвало радянське вторгнення в Афганістан у 1979 р.

Поміркуємо разом:

-Як розгорталась боротьба за керівництво країною після смерті Й.Сталіна?

-Якими методами сталінський режим утримував владу?

-Що було джерелом повоєнного відродження народного господарства?

-Що таке «десталінізація»?

-Чому період правління М.Хрущова називається «відлигою»?

-Що в постаттях Й.Сталіна і М.Хрущова спільного і що відмінного?

-Що означає термін «застій»?

-Що спричинило духовний занепад у країні?

-Учому полягав внесок дисидентів у розвиток суспільства?

Література:

1.Ладиченко Т. Всесвітня історія. 11 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

2. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

3. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

4.Бердичівський Я.М. Всесвітня історія 11 кл. К, 1998.