5. Болгарія у 20-х роках.

Нейїський договір поглибив і без того важке економічне становище Болгарії. Стамболійський вирішив сформувати однопартійний уряд БХНС.

Наприкінці 1920 р. праві партії розпочали боротьбу проти уряду. На­весні 1922 р. сформувалася "Народна змова". Керівництво "Народної змови" та Військової ліги вночі з 8 на 9 червня 1923 р. вчинило державний заколот. Міністрів і депутатів БХНС було заарештовано змовниками, а О. Стамболійського вбито.

До влади прийшов уряд на чолі з одним із лідерів "Народної змови" Олександром Цанковим. Новий режим мав військово-фашистський характер. Репресії та переслідуван­ня були спрямовані проти БХНС, БКП та інших лівих партій.

Вересневе повстання 1923 р. було відповіддю лівих сил на встановлення військово-фашистської дикта­тури. Але закінчилось поразкою.

В 1924-1925 рр. стала помітною стабілізація економіки. Збільшилися посівні площі, розширювалася технічна база сільського господар­ства. Протекційна політика уряду стимулювала промислове виробництво, але розвивалися лише галузі легкої промис­ловості. Стабілізації сприяло отримання Болгарією після 1926 р. позик від Великої Британії, Франції, США. Збільшувалася платня військовим і службовцям, надавалися податкові пільги ремісникам. Зрештою уряд Цанкова став непопулярним і змушений був піти у відставку.

6. Югославія у 20-х роках.

1 грудня 1918 р. було підписано угоду про створення — Королівства сербів, хорватів і словенців. До його складу ввійшли: Сербія, Словенія, Боснія, Герцеговина, Хорватія, Далмація, части­на Македонії та Чорногорія. Нова держава була конститу­ційною монархією на чолі з сербською династією Карагеоргієвичей. Сербська влада виступала за створення центра­лізованої держави і обмеження прав органів влади в націо­нальних районах. В державному апараті, поліції та армії переважали серби. В економічному плані найбільш розвиненими регіонами бу­ли Словенія і Хорватія. Гострі протиріччя наміти­лися в зовнішньополітичній діяльності. Хорватія традицій­но орієнтувалася на Німеччину, Словенія — на Австрію, Сербія — на Росію, а Боснія на мусульманські країни. Найгострішими були релігійні суперечнос­ті: католиками були хорвати і словенці, серби сповідували православ'я, деякі жителі Боснії — іс­лам. У країні почала складатися взаємна релігійна нетер­пимість народів.

15 червня 1921 р. прийнята конституцію Королю конституція надавала великі права: спільно зі скупщиною він здійснював законодавчу владу, через Раду міністрів — виконавчу. Королю належало право проведення зовнішніх відносин, він був верховним головнокомандувачем збройними силами. Конституція закріпила уні­тарний державний устрій і визнала наявність в країні єдиного сербо-хорвато-словенського народу. Конституція містила по­ложення про демократичні свободи й громадянські права, рівність всіх громадян перед законом.

Кризи на соціальному й національному ґрунті регулярно струшували країну. Визначальними були сербо-хорватські протиріччя. Ряд опозиційних хорватських, словенських і мусульманських партій виступали з вимогами вирівнюван­ня прав національностей. Вибухонебезпечна обстановка склалась в Косово між албанцями і сербами. Загострення національ­них суперечностей призвело до військово-монархічного перевороту в січні 1929 р.

6 січня 1929 р. король Олександр скасував Відовданську конституцію й розпустивши Народну скупщину, взяв усю повноту влади до своїх рук. Усі політичні партії та організації, підозрювані в антидержавній діяльності, розпускалися. КСХС було перейменоване на Королівство Югославія, що мало символізувати державну й національну єдність.

Поміркуємо разом: - Які події сприяли відновленню незалежності Польщі?

- Які сили підтримували Юзефа Пілсудського? Хто він: диктатор чи національний герой?

- До якіх проблем у майбутньому могло призвести проголошення Чехословаччини унітарною державою?

- Назвіть спільні ознаки між авторитарним режимом М. Хорті в Угорщині та фашистським режимом Б. Муссоліні в Італії.

- Якими були наслідки війни для Румунії?

-Чому на Вашу думку,в Болгарії в 20 –і рр.була нестабільна політична ситуація?

-Що було найгострішим питанням для королівства СХС? У чому полягала причина загострення цього питання?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

СВІТ У ПЕРІОД ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 1929 -1933рр. ТА ПОДОЛАННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ

Тема: США, Велика Британія та Франція в період економічної кризи.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Пояснювати причини економічної кризи1929-1933 рр.,

порівнювати та оцінювати наслідки її в США, Великобританії,

Франції ;

- давати характеристику діяльності Ф.Д. Рузвельта,визначати

засада «Нового курсу» та його основні наслідки;

- аналізувати внутрішню та зовнішню політику урядів

Великобританії під час кризи та в 30-ті рр..;

- визначати досягнення, прорахунки та причини розпаду уряду

Народного фронту у Франції.

План.

1.Світова економічна криза 1929 - 1933рр.

2.США в роки Великої депресії. «Новий курс» Ф.Д. Рузвельта.

3.Внутрішня і зовнішня політика Великої Британії.

4.Політика уряду Народного фронту.

1. Велика депресія – світова економічна криза 1929 – 1933 рр., яка охопила всі країни індустріального суспільства,за характером - криза перевиробництва.

Причини кризи : порушення економічних зв’язків внаслідок світової війни;споживчий пакет виявився меншим;нестабільність фінансової системи США.

Криза економіки США, що розпочалась у жовтні 1929 р. крахом на Нью-Йоркській фондовій біржі, мала тяжкі наслідки.

Наслідки економічної кризи 1929 —1932 рр.:тисячі банків, промислових і торговельних підприємств збанкрутували. Промислове ви­робництво скоро­тилося майже вдвічі, зросло без­робіття; кількість безробітних у 1933 р. складала 17 млн чол. Сотні тисяч людей, що втратили житло, блукали країною, аби знайти роботу; багато з них голоду­вали. Сільське госпо­дарство зазнало кризи перевироб­ництва. Ціни на аг­рарну продукцію знизились. Фер­мерські господар­ства стали хроніч­но збитковими.

У1932 р. президентом США був обраний кандидат від демократичної партії, ліберал Франклін Де­лано Рузвельт (1882 -1945 рр.). Аби подолати кризу, Рузвельт втілив у життя соціальний, економі­чний, політичний експеримент, що був названий «Новим курсом». «Новий курс» розробляли кращі американські науковці. Рузвельт вдало і послідовно організував його реалізацію.

«Новий курс» Ф.Д. Рузвельта

Цілі		Методи
Відбудова національної промисло- вості та сільського господарства.		Держава активно втручається в управління еко­номікою. Створюються органи управління економікою — Національна адміністрація з оздоровлення про­мисловості (НІРА) та Адміністрація регулювання сільського господарства (AAA).
Зміцнення банківської та фінансової і систем.		Заборона вивозу золота за кордон. Девальвація долара. Укрупнення банків. Надання великим банкам державних кредитів на кілька мільярдів доларів.
Зниження рівня соціальної напруже- ності.		Проведення соціальних реформ, спрямованих на поліпшення умов праці та зростання матеріаль­ного добробуту робітників і службовців, допомога безробітним та нужденним.

Промисловість США було поділено на 17 груп і кожна з них розробила «Кодекс чесної конкуренції», який зайняв центральне місце серед заходів « Нового курсу».

«Кодекс чесної конкуренції» встановлював:

• обсяг виробництва;

• рівень заробітної плати;

• тривалість робочого часу;

• розподіл ринків збуту між фірмами;

• принципи взаємин підприємців та робітників на засадах закону, колективного договору.

В сільському господарстві країни ААА здійснювала скорочення виробництва з відповідною компен­сацією з боку держави та за її рахунок. Це сприяло зростанню цін на сільськогосподарську продук­цію, що в цілому позитивно впливало на розвиток великих господарств.

Важливим досягненням цього періоду в історії США є проведені у 1933 —1936 рр. соціальні реформи: збільшення заробітної плати робітників;скорочення тривалості робочого дня (для 2 млн робітників); введення оплачуваних відпусток (для1млн робітників); введення закону про соціальне страхування (пенсії робітникам, які досягли 65-річного віку, державна допомога хворим та інвалідам); створення державних органів боротьби з безробіттям, що сприяли збільшенню кількості ро­бочих місць, або організовували оплачувані громадські роботи для безробітних; легалізація страйків, пікетів, професійних спілок.

2.З 1923 по 1939 р. влада в Великобританії неодноразово переходила від лейбористів до консерваторів.

Внутрішня політика урядів Великобританії (1929 -1939рр.)

Уряд	Економічна політика	Соціальна політика
Лейбористський Р. Макдональда (1929-1931 рр.)	Уряд не зміг вивести країну з еко­номічної кризи.	Значно скорочені всі види соціальних виплат.
«Національний» уряд (консервативно-ліберальний) Р. Макдональда (1931 -1935 рр.)	3 метою виведення країни із кризи створено стерлінговий блок з країн, валюти яких залежали від фунта стер­лінгів. Було скасовано свободу торгівлі, протекціонізм для захисту внутрі­шнього ринку від іноземної конку­ренції (в тому числі і ринки домініо­нів Англії).	Введений закон про «економію» (за­кон Мея), у відповідності до якого зменшувалися соціальні виплати, збільшувалися непрямі податки.
Консервативний Н. Чемберлена (1937-1940 рр.)	Проводив курс на мілітаризацію економіки. Здійснював заходи, що сприяли ви­веденню країни з економічної кризи 1937 р. на засадах зміцнення при­ватного капіталу, монополій.	Скорочені витрати на соціальні по­треби.

Важливим фактором внутрішньополітичного розвитку Великобританії була боротьба робітників за економічні та політичні права під проводом профспілок (тред-юніонів).

3. У 1930 р. у Франції розпочалась економічна криза, що продовжувалась до 1935 р.

В 1934 р. французькі фашисти вчинили спробу державного заколоту. Небезпека фашизму приско­рила створення антифашистського Народного фронту - форми організації широких верств населен­ня. До його складу входили соціалісти, радикали, радикал-соціалісти, республіканці-соціалісти. Про­відне місце в Народному фронті належало членам ФКП (Французька комуністична партія, утворена у 1920 р.).

На парламентських виборах 1936 р. Народний фронт здобув перемогу, уряд очолив соціаліст Л. Блюм. Комуністи до складу уряду не увійшли, але висунули вимогу виконувати програму, розроб­лену за ініціативою ФКП. В ній передбачалося: скорочення робочого тижня, збільшення заробітної платні, зменшення безробіття, часткова націоналізація, надання кредитів середнім верствам насе­лення, ліквідація фашистських організацій та ін. Але виконати цю програму повністю не вдалося. У 1937 р. почалася нова економічна криза, в 1938 р. черговий уряд очолив лідер радикалів Е.Даладьє. В своїй декларації він виголошував вірність програмі Народного фронту, але насправді прово­див політику зміцнення великих монополій і підготовки до світової війни. Партії радикалів та ради­кал-соціалістів підтримали політику Даладьє і вийшли з Народного фронту. З 1938 р. уряд обмежив діяльність парламенту: з квітня по грудень парламент проводив скорочені засідання загальним про­тягом лише 50 годин. Активізувалась діяльність фашистських груп усередині країни. В міжнародній політиці Франція проводила курс на «умиротворення» фашистських агресорів (тобто поступок Німеччині).

Поміркуємо разом: -Назвіть вияви кризових процесів у США. Якими були наслідки кризи?

• Що змогла б використати Україна та інші країни з досвіду проведення «нового курсу» президента Рузвельта?

• Чому фашизм не поширився у Великій Британії?

• Поясніть, чим антикризові заходи англійського уряду відрізнялися від «нового курсу» Ф. Рузвельта.

• Поясніть причини приходу до влади Народного фронту.

• Чим було викликано розпад Народного фронту?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

Тема: Встановлення націонал –соціалістичної диктатури в Німеччині. Іспанія в 30-х роках.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Визначати причини приходу до влади фашистів у Німеччині та Іспанії та встановлення тоталітарного режиму;

-характеризувати політику нацистського режиму;

оцінювати діяльність А.Гітлера, Ф.Франко з позиції

загальнолюдських цінностей.

План

1.Прихід до влади А. Гітлера. Нацизм.

2.Внутрішна політика нацистського режиму.

3.Іспанська революція.

4. Громадянська війна. Диктатура Ф.Франко.

1.В 1929 р. в Німеччині розпочалась економічна криза. Швидкий вихід з кризи гарантувала Націонал-соціалістська німецька робітнича партія (НСНРП), утворена в 1919 р.

За своєю сутністю ця партія була фашистською, її головною метою було встановлення фа­шистської диктатури і підготовка до нової світової війни. Лідером (фюрером) нацистів був А. Гітлер (Шикльгрубер) - популярний у Німеччині політик. Він організував пропагандист­ську роботу партії таким чином, що на початок 1932 р. фашистів почали підтримувати широкі верстви населення. На березневих (1932 р.) виборах у рейхстаг (нижня палата парламен­ту) фашисти отримали 13,7 млн голосів, це дало їм змогу одержати у парламенті 230 місць. Підтримку фашистам надали не тільки трудящі, дрібна та середня буржуазія, але й представ­ники великого фінансово-промислового капіталу (на секретній нараді у Дюссельдорфі за участю 300 представників найбільших монополій Гітлер виклав програму нацистської партії, яку було схвалено).

Програмні цілі НСНРП:встановити порядок в країні, домогтися економічного процвітання, ліквідувати Версальську систему, заволодіти новими землями, необхідними «германській расі», яку оголосили вищою, покли­каною панувати над іншими народами, покінчити з комунізмом та страйковим рухом.

Встановлення фашистської диктатури в Німеччині:

- січень 1933р.- у Кельні відбулася зустріч монополістів з Гітлером, де було вирішено передати владу до рук фашистів;президент Гінденбург призначив Гітлера рейхканцлером; рейхстаг було розпущено;

- лютий –вересень 1933 р. –формується фашистський режим.

З приходом до влади фашисти проводили внутрішню політику, спрямовану на реалізацію головної мети - підготовка до нової світової війни, у ході якої Німеччина не тільки здійснила б, на їх думку, реванш, але й встановила б світове панування.