2 Години.

Дисципліна : Анатомія людини

Тема : Проекція меж серця на поверхню грудної клітки , клапани

серця (будова, проекція на поверхню грудної клітки)

Викладач : Рибальченко Віталій Валентинович

Курс, група : І курс , групи 11, 12, 13. Спеціальність : 5.110.102 «сестринська справа»

І. Актуальність теми : Серце людини чотирикамерне, воно поздовжньою міжпередсердною та міжшлуночковою перегородкою розділене на дві половини - ліву і праву, які між собою в нормі не сполучаються.

ІІ. Навчальні цілі :

Знати: 1. Топографію та будову серця.

2. Клапани серця.

3. Проекцію серця та його отворів

Вміти: 1. Визначати межі серця на скелеті.

2. Пояснювати фізіологічну роботу клапанів .

ІІІ. Матеріали доаудиторної та аудиторної самостійної роботи :

ІІІ.а. Базові знання , вміння, навички, необхідні для вивчення теми . Для вивчення теми

необхідно:

Знати	Вміти	З дисципліни
1. Судини: види, будова стінки артерій, вен, капілярів	Характеризувати особливості кровообігу по судинам	Анатомія та фізіологія людини.
2. Серце —зовнішня будова, , будова стінки серця. Вінцеве коло кровообігу.	Визначати верхівковий поштовх, місця вислуховування клапанів серця.	Анатомія та фізіологія людини.
3. Основні показники кровообігу.	Пояснювати, як визначають показники кровообігу	Анатомія та фізіологія з патологією людини.

ІІІ.б. Рекомендована література :

Основна : ФедонюкЯ.І.Анатомія та фізіологія з патологією.— Тернопіль: Укрмед-книга,2001. -

С. 322-335

Додаткова: - Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини. — К.: Вища шк., 1992. —

334 С. 274-287.

ІІІ.в. Основні етапи роботи :

1 етап - опрацювання рекомендованої літератури .

Завдання	Зверніть увагу
1.Прочитати статтю « Серце: топографія, межі серця, їх проекція на поверхню грудної клітки, анатомічна вісь. Зовнішня будова серця. Камери серця: передсердя, шлуночки. Клапани серця.» (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.).	1. На зовнішню будову серця.. 2. На внутрішню будову серця. 3. На особливості клапанів.
2.Прочитати статтю 2 «Проекція серця на передню стінку грудної порожнини». (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.).	1. На проекцію серця на живій людині 2. На вікові особливості проекції серця.

2 Етап - виконання завдань для самоконтролю :

Завдання	Зверніть увагу
1.Прочитавши статтю № 1 «Серце: топографія, межі серця, їх проекція на поверхню грудної клітки, анатомічна вісь. Зовнішня будова серця. Камери серця: передсердя, шлуночки. Клапани серця.» складіть конспект. (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.).	1. На зовнішню будову серця.. 2. На внутрішню будову серця. 3. На особливості клапанів.
2.Перемалюйте схему 3 статті №2 «Проекція серця на передню стінку грудної порожнини». (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.).	1. На проекцію серця на живій людині 2. На вікові особливості проекції серця.

3 етап - закріплення знань та навичок. Після вивчення теми необхідно :

Знати	Вміти
1. Топографію та будову серця. 2. Клапани серця.	1. Пояснювати фізіологічну роботу клапанів ..
3. Проекцію серця та його отворів.	1. Визначати межі серця на скелеті.

ІV. Додаткові завдання ( матеріали позааудиторної роботи ):

Аускультація та перкусія

( з додатка № 2

Додатки до СПРС № 13 :

ДОДАТОК № 1.

Серце: топографія, межі серця, їх проекція на поверхню грудної клітки, анатомічна вісь. Зовнішня будова серця. Камери серця: передсердя, шлуночки. Клапани серця.

С ерце (соr) - це непарний порожнистий м'язовий орган, що розташований у лівій половині грудної порожнини (2/3 органа) в передньому середостінні. За формою серце нагадує конус. Його звужена частина - верхівка - спрямована вниз, вперед і вліво, а розширена - основа - спрямована вгору і назад. Серце має передню (груднино-реберну), нижню (діафрагмальну) і медіастинальну (легеневу) поверхні. На поверхні серця розрізняють вінцеву борозну, яка розміщується поперечно і є межею між передсердями і шлуночками. На передній поверхні серця проходить передня міжшлуночкова борозна, а на нижній - задня міжшлуночкова борозна. Ці борозни з'єднуються між собою в ділянці верхівки серця.

Стінка серця побудована із трьох шарів: ендокарда (внутрішнього), міокар­да (середнього) та епікарда (зовнішнього).

Серце людини чотирикамерне, воно поздовжньою міжпередсердною та міжшлуночковою перегородкою розділене на дві половини - ліву і праву, які між собою в нормі не сполучаються. У верхній частині обох половин знаходяться передсердя - праве і ліве, а в нижній - правий та лівий шлуночки. Кожне передсердя сполучається з відповідним шлуночком через передсердно-шлуночковий отвір. Ззовні близько кожного передсердя є праве та ліве вушка. М'язовий шар лівого шлуночка товстіший за аналогічний шар правого шлуночка. На внутрішній поверхні шлуночків є вирости міокарда - сосочкові м'язи (справа - два, зліва - три). У ліве передсердя впадають чотири легеневі вени, що несуть артеріальну кров із легень. У праве передсердя впадають верхня та нижня порожнисті вени, що несуть венозну кров від усіх частин тіла .

Із лівого шлуночка виходить аорта, яка несе артеріальну кров через велике коло кровообігу до всіх органів і тканин.

Із правого шлуночка виходить легеневий стовбур, яким починається мале коло кровообігу. Він несе венозну кров до легень.

Отже, в правій половині серця знаходиться венозна кров, у лівій - арте­ріальна.

Клапани серця утворені складками ендокарда. Передсердно-шлуночкові отвори закриваються передсердно-шлуночковими (атріовентрикулярними) клапа­нами. Клапан між правими передсердям і шлуночком називається тристулковим клапаном (має три стулки). У лівій половині серця є двостулковий клапан - мітральний (рис. 7.4). Стулки клапанів за допомогою сухожилкових ниток з'єднуються із сосочковими м'язами, тому вони не вивертаються із шлуночків в передсердя при скоро­ченні (систолі) шлуночків. Отже, і кров із шлуночків при їх скороченні не потрапляє назад у передсердя. При ушкодженні стулок (ревматизм, сифіліс) передсердно-шлуночкові отвори не закриваються повністю, робота серця порушу­ється, і виникають вади серця.

Отвори легеневого стовбура та аорти теж мають клапани з півмісяцевими стулками (рис. 7.4). При розслабленні (діастолі) шлуночків ці стулки заповнюються кров'ю і закривають отвори судин, перешкоджаючи зворотному току крові в шлуночки.

Проекція серця на передню стінку грудної порожнини

Серце в передньому середостінні розташоване асиметрично: більша його частина знаходиться зліва від серединної лінії, справа залишаються лише праве передсердя й обидві порожнисті вени.

Н а передню грудну стінку серце проектується так: верхня його межа відповідає верхньому краю хрящів III пари ребер; нижня межа йде від верхнього краю хряща V правого ребра до верхівки серця; верхівка знаходиться в лівому V міжребер'ї, на 1-2 см медіальніше від лівої середньоключичної лінії; права межа проходить на 2 см вправо від правого краю груднини; ліва межа йде від хряща III лівого ребра до верхівки серця (рис. 7.6).

Межі серця залежать від віку, статі, конституції тіла людини, захворювань.

У медичній практиці проекція меж серця на передню грудну стінку визна­чається методом перкусії (вистукування).

ДОДАТОК № 2.

Аускультація та перкусія

Аускультація (лат. auscultatio) - метод фізікальної діагностики в терапії, фтизіатрії, кардіології, акушерстві, пульмонології, рідше - хірургії, що полягає у вислухуванні звуків, що утворюються в паренхіматозних і порожнистих органах людини (серце, легені, кишечник, плевральна порожнина). Іноді використовується у ветеринарії і в діагностиці двигунів автомобіля («стукіт») або тепловоза. Аускультація буває пряма - докладання вуха до органу, що прослуховується, і непряма - за допомогою спеціальних приладів (стетоскоп, фонендоскоп).

Історія

Перші згадки про аускультацію зустрічаються ще в працях Гіппократа- є вказівки на шум тертя плеври, вологих хрипах в легенях, шумі плескоту. Вислухування серця було вперше введене в 2 в. до н.е. грецьким лікарем Аретєєм.

Аускультацію як діагностичний метод вперше застосував Рене Лаеннек. Він в 1819 році видав працю під назвою: «Про посередню аускультацію або розпізнавання хвороб легенів і серця, заснованому головним чином на цьому новому способі дослідження». У цій праці настільки розглянута і розібрана техніка аускультації, що основні принципи застосовуються і в сучасній медицині, дав назву основним аускультативним феноменам - шуми, хрипи, крепітація і ін. Також в цій праці Лаеннек освітив історію відкриття стетоскопа.

Перкусія полягає в постукуванні окремих ділянок тіла і аналізі звукових явищ, що виникають при цьому. По характеру властивостей звуку лікар визначає топографію внутрішніх органів, фізичний стан і частково їх функцію.

Фізичне обґрунтування перкусії було дане чеським лікарем Іозіфом Шкодою у 1839 році. Звуки можна розділити на тони і шуми. Чистий тон - умовне поняття. Це колебання однієї амплітуди і частоти. У природі чисті тони не зустрічаються.

Шум є сумою різних по властивостях звуків, де не можна виділити основний тон. У практиці діагностичного дослідження лікар частіше має справу з шумами, але у багатьох випадках звуки прийнято називати тонами.

При дослідженні серця використовують пальпаторну перкусію.

Межі відносної тупості серця - фактично є його межами, точніше, проекцією контура серця на передню грудну стінку.

Висота стояння правого атріовазального кута використовується поверхнева перкусія. Притуплення звуку на рівні атровазального угла дають структури судинного пучка, зокрема верхня порожниста вена і близько розташована аорта.

Межі абсолютної тупості серця - не прикрита легенями частина серця.

Вимірювання ширини судинного пучка.

Перкусія, або вистукування, - надзвичайно важливий метод дослідження, що має найбільше значення в об'єктивному дослідженні органів дихання. Суть перкусії полягає в тому, що при постукуванні по поверхні тіла хворого можна по особливостях отримуваного звуку судити про стан органів, що знаходяться в ділянці вистукування. Перкусіровання проводиться пальцем правої руки (частіше середнім) по середньому пальцю лівої руки, прикладеному до перкутіруємої ділянки. При вистукуванні тканин різної щільності звук відповідно міняється, і чим тканина щільніша, тим тихіше перкуторний звук. Наприклад, тупий перкуторний звук виникає над ущільненою ділянкою легеневої тканини (деякі стадії крупозного запалення легенів), над великим скупченням рідини (плеврит). Відтінок «коробочки» перкуторного звуку, що нагадує звук порожньої картонної коробки при битті пальцем, буває при збільшенні «легкості», здутті легенів (емфізема). Таким чином, за допомогою перкусії визначають ділянки патологічних змін, зокрема легенів, а також межі більшості внутрішніх органів.

___________________________________ 

Методична розробка для організації самостійної роботи

студентів № 14.