Період лібералізму (кін. XVIII - кін. XIX ст.)

У XVIII ст. в Англії, країні, яка на той час випередила в економічному відношенні інші держави Європи, спостерігався стрімкий розвиток нових технологій. Це призводило до виникнення нових галузей промисловості. Не встигаючи за технологічним прогресом та зрозумівши важливість розвитку виробництва для забезпечення національних інтересів, британський уряд суттєво послабив, а то й зняв державний контроль за функціонуванням нових промислових підприємств. Внаслідок цього Англія почала ще більше випереджати своїх європейських конкурентів.

Протягом періоду лібералізму в європейських державах з'явилися нові ідеї та концепції стосовно взаємин між державою та бізнесом. їх найбільш яскравими виразниками були філософи-економісти Адам Сміт і Джон Стюарт Мілль у Великобританії та школа фізиократів у Франції. Ідеї лібералізму знайшли втілення як в політичному житті європейських держав (революції, повалення монархій та створення республік, загальна демократизація політичного життя), так і в економічному житті. З'явилося поняття "ліберальна економіка". Засадами, на яких базувалась ліберальна економіка, були:

• індивідуальна свобода та повага до права власності - невід'ємні для ринкової економіки поняття, які забезпечують впевненість особи у своєму майбутньому;

• мотивація до отримання прибутку, що у кінцевому результаті веде до підвищення добробуту всіх членів суспільства;

• розподіл праці, який дозволяє ефективніше використовувати обмежені виробничі та людські ресурси через відповідну спеціалізацію підприємств і працівників;

• раціональна природа людини, яка дозволяє особі робити найбільш правильний та вигідний вибір з усіх можливих варіантів;

• примат споживача, що забезпечує спрямованість зусиль бізнесу на задоволення потреб споживачів, які, як відомо, "голосують своїми гаманцями";

• обмежена роль уряду в регулюванні економічних процесів, що забезпечує більшу маневреність бізнесу та адекватніший розподіл виробничих ресурсів.

Британський професор моральної філософії Адам Сміт (1723 - 1790), чиї ідеї стали класичними та досі залишаються основоположними для сучасної економічної теорії, вважав, що ринкова економіка самостійно здатна забезпечити рівновагу між інтересами бізнесу та споживачів. Ключовим в його теорії було поняття ціни: за умов вільної економіки бізнес раніше чи пізніше буде постачати на ринок товар за ціною, яку споживач буде здатний чи згоден сплатити за цей товар. Це й буде тією оптимальною ціною, де пропозиція на ринку з боку виробника та попит з боку споживача будуть врівноважені. Механізм саморегулювання ринку, який забезпечує таку врівноваженість, Адам Сміт назвав "невидимою рукою". Він вважав, що втручання держави у функціонування ринку може призвести до викривлення механізму саморегулювання та зашкодити досягненню оптимальної для виробників і споживачів ціни.

Однак Адам Сміт не був таким затятим опонентом державного регулювання, яким він зазвичай вважається. Так, він виступав за державне втручання з метою приборкання монополій, за надання свободи рабам, за суспільну власність на дороги й мости, за стягнення з багатих більшої платні за перетин річок мостами, ніж з бідних. Як буде видно нижче в цьому курсі, у багатьох питаннях Адам Сміт ще у XVIII ст. передбачив хід думок сучасних економістів щодо випадків необхідності державного втручання у функціонування економіки.

Інший видатний британський філософ і економіст XIX ст. Джон Стюарт Мілль (1806 - 1873) відстоював думку, що державне втручання в економічне життя часто призводить до соціальної та індивідуальної деградації. Він вважав, що якщо люди постійно покладаються на державні органи у вирішенні своїх проблем, якщо вони очікують, що за них буде зроблено все, крім вирішення їхніх повсякденних турбот, їхні громадянські здібності розвиваються лише наполовину. В цьому Мілль спророкував появу феномену "радянської людини". Однак і Мілль, незважаючи на своє несприйняття державного втручання та побоювання щодо його надмірності, визнавав, що часом державне регулювання є необхідним.

Як видно, теоретичні засади, на яких ґрунтувалося функціонування ринкової економіки впродовж XIX ст., корінилися у лібералізмі та передбачали обмеження на державне втручання в економічне життя. Однак більшість мислителів того часу погоджувалося, що теоретично можуть виникнути випадки, коли державне втручання може стати бажаним. З розвитком економіки у найбільш розвинених країнах такі випадки не забарилися виникнути на практиці.