
- •Тема 2. Державне втручання у сфері економіки: еволюція, мотивація, підстави та обмеження
- •Період меркантилізму (хvі-хvііі ст.)
- •Період лібералізму (кін. XVIII - кін. XIX ст.)
- •Перші випадки державного втручання в умовах ліберальної економіки
- •Велика депресія та поява кейнсіанства
- •Нова хвиля регулювання у 1960-1970-х p.P.
- •100 Працівників. Якби ви дали кожному працівникові всі ті регулювання і наказали б прочитати їх, вони не закінчили б до наступного року."
- •Дерегулювання та регуляторна реформа 1980-1990 p.P.
- •Розділ 2. Мотивація для державного втручання у сфері економіки
- •Неспроможності ринку
- •Проблема суспільних благ
- •Проблема недосконалих ринків як варіант проблеми суспільних благ
- •Проблема монополій
- •Проблема зовнішніх ефектів
- •Проблема інформаційної асиметрії
- •Розділ 4. Обмеження на державне втручання у сфері економіки (неспроможності влади).
- •Відображення інтересів більшості та меншості
- •Проблеми, властиві представницькій владі
- •Вплив організованих інтересів (мотивований ззовні пошук ренти)
- •Розподіл на географічні виборчі округи
- •Часові обмеження, породжені виборчими циклами
- •Позування перед громадськістю
- •Проблеми, властиві бюрократії
- •Проблема фінансування державних інституцій
- •Відсутність конкуренції
- •Захист прав державних службовців
- •Тенденція до уникнення ризиків
- •Бюрократичний (мотивований зсередини) пошук ренти
- •Проблеми, властиві децентралізації
- •Проблема з координованого втілення державної політики в життя
- •Проблема місцевої фіскальної політики
Бюрократичний (мотивований зсередини) пошук ренти
Вище вже йшлося про вплив на органи влади організованих інтересів різноманітних великих і маленьких груп суспільства. Відстоюючи свої розмиті
чи зосереджені інтереси, ці групи чинять тиск на органи влади з метою прийняття вигідного для них рішення та отримання ренти. У такому разі рішення приймається під зовнішнім тиском, тому воно є мотивованим ззовні. Однак органи влади також можуть мати власні зосереджені інтереси, які можуть спонукати їх до пошуку ренти для себе. Таким чином, вони можуть відстоювати власні інтереси та прагнути отримати ренту, керуючись мотивами, що насправді йдуть зсередини їх організації, хоча при цьому вони майже завжди посилаються на необхідність захисту зовнішніх суспільних інтересів.
Бюрократичний пошук ренти значно полегшується тим, що органи влади мають монопольні повноваження на впровадження державних рішень, тобто їм не треба докладати таких зусиль при відстоюванні своїх інтересів, які зазвичай докладаються заінтересованими групами суспільства. Якщо ж законодавство надає органам влади значну міру свободи у встановленні вимог до суб'єктів господарювання, спокуса використати ці повноваження на свою користь для отримання ренти суттєво підвищується. Найчастіше така рента має вигляд платежів за надання послуг. Оскільки конкуренція органам влади відсутня, бюрократична рента фактично є доходом, отриманим без цілеспрямованих дій на забезпечення конкурентоспроможності. Цей доход одержується внаслідок зобов'язання через державні повноваження і державний примус суб'єктів господарювання проходити певні процедури та платити за них.
Мотиви, якими керуються органи влади при бюрократичному пошуку ренти, можуть бути різними. Наприклад, якщо органи влади фінансуються з бюджету за рахунок частки від забезпечених ними надходжень, слід очікувати, що вони шукатимуть шляхів збільшити ці надходження. Іноді органи влади мають право надавати платні послуги та акумулювати отримані за це кошти на рахунках своїх позабюджетних коштів, що створює мотивацію до розширення переліку таких послуг або збільшення платні за них. Нарешті, якщо в управлінні органу влади перебувають підприємства, установи чи організації, які можуть надавати платні послуги на конкурентному ринку, можна спостерігати спроби встановлення монопольного становища цих структур на ринку, для того, щоб вони, не докладаючи зайвих зусиль щодо забезпечення власної конкурентноздатності, проведення маркетингових досліджень та рекламної кампанії тощо, могли отримувати ренту за рахунок споживачів їхніх послуг, які не матимуть можливості вільного вибору серед інших структур.
Отже, при прийнятті будь-якого рішення завжди слід зважати на те, що фактичною мотивацією до прийняття цього рішення може бути не наближення до Парето-ефективності, а бюрократичний пошук ренти.
Проблеми, властиві децентралізації
Більшість демократичних країн характеризуються великим ступенем децентралізації прийняття рішень: вони мають або федеративний устрій, або високий рівень розвитку місцевого самоврядування. Така система організації державної влади сприяє кращому волевиявленню суспільства, наближає громадян до центрів прийняття рішень, поліпшує діалог між владою і суспільством. Децентралізація також дозволяє органам влади враховувати місцеву специфіку та вподобання місцевого населення при прийнятті рішень, таким чином краще забезпечуючи надання необхідних суспільних благ. Однак зворотною стороною децентралізації є складність державного управління, що часом може призвести до неспроможностей влади.
Україні, на відміну від демократичних держав Заходу, притаманна надто централізована система державного управління. У сфері компетенції органів місцевого самоврядування перебувають повноваження, які, на жаль, не дозволяють їм суттєво впливати на розвиток регіонів. Тому деякі з неспроможностей влади, пов'язані з децентралізацією, зокрема проблема місцевої фіскальної політики, значно менше властиві Україні, ніж державам з розвиненим місцевим самоврядуванням. Тим не менше, знайомство з характерними для децентралізації неспроможностями влади може бути корисним, оскільки процес демократизації українського суспільства рано чи пізно повинен призвести до посилення позицій місцевого самоврядування.