4.1 Системи сільськогосподарського водопостачання

Сільське господарство є однієї з ведучих галузей народного господарства. У сільській місцевості проживає майже половина населення. Вода в сільському господарстві витрачається на господарсько-питні потреби населення, на тваринницьких фермах, на підприємствах по первинній переробці сільськогосподарської продукції, на приготування рідких підкормок, на охолодження двигунів сільськогосподарських машин та автомобілів, на полив рослин у парниках та теплицях і для зрошувальних систем.

Системи сільськогосподарського водопостачання по призначенню підрозділяють на :

1. системи водопостачання селищ;

2. системи водопостачання тваринницьких комплексів і окремо розташованих ферм;

3. системи водопостачання пасовищ;

4. системи польового водопостачання.

В лікарні, дитячі садки, ясла і багатоповерхові житлові будинки, в приміщення ремонтно-механічних майстерень і тваринницьких ферм влаштовуються водопровідні вводи. Населення, що проживає в одноповерхових житлових будинках, одержує воду, як правило, з водорозбірних колонок.

Приклад системи водопостачання селища наведено на рис.4.2.

В тих випадках, коли якість підземних вод не відповідає вимогам ДОСТ до питної води, система водопостачання доповнюється пристроями для обробки води.

Витрати води на водопійних пунктах невеликі, звичайно від 5 до 20м³/доб, тому що прийнято, що водопійний пункт повинен обслуговувати не більш 2000 голів овець, чи 250 голів великої рогатої худоби, чи 250 коней.

Режим водоспоживання на водопійних пунктах має свої особливості. Влітку в жаркі дні худобу приганяють на водопій 2-3 рази. Таким чином, добова потреба у воді покривається за два-три прийома. Взимку худоба на пасовищах споживає значно менше води. Це варто мати на увазі при проектуванні водопостачання на пасовищах.

Рисунок 4.2 - Приклад системи водопостачання селища

1 – самопливні лінії від водоприймального оголовка;

2 – береговий колодязь з насосною станцією першого підйому;

3 – очисні спорудження; 4 – резервуари;

5 – насосна станція другого підйому; 6 – водонапірна башта.

На водопійних пунктах для напування худоби допускається використання води непитної якості.

Установки з приводом від вітру чи сонячних генераторів необхідно передбачати резервну ємність для води на період затишності або відсутності сонця. Ці джерела енергії можуть використовуватися також і для опріснення води. На рисунку показана технологічна схема розміщення устаткування і споруд водопійного пункту з використанням енергії сонця для підйому та опріснення води.

Рисунок 4.3 - Приклад схеми пасовищного водопостачання (водопійний пункт)

1 – пересувна електростанція; 2 – шахтний колодязь; 3 – насос, що плаває; 4 – резервуар ємністю 10 м³; 5 – оглядовий колодязь;

6 – труба, що подає; 7 – грязьова труба; 8 – водопійне корито.

Рисунок 4.4 - Приклад пасовищного водопостачання (водопойний пункт)

1 – шахтний колодязь; 2 – насос для підйому солоної води; 3 – сонячна енергетична установка; 4 – резервуар солоної води; 5 – парниковий опріснювач;

6 – фільтр відстійник дистиляту; 7 – випарний майданчик розсолу; 8 – резервуар-збірник прісної води; 9 – насос для підйому прісної води; 10 – резервуар прісної води; 11 – резервуар-змішувач для води; 12 – водопійний майданчик.