Тема 6. Поняття юридичної відповідальності та відповідальності за екологічні правопорушення

6.1 Загальна характеристика

За останні роки зросли масштаби і спектр екологічних правопорушень. Зараз вони відносяться до числа найбільш розповсюджених протиправних діянь (браконьєрство, порубка лісу, забруднення водойм, повітря і т.д.). По масштабах і результатам вони є не менш, а, можливо, і більш небезпечними для суспільства, чим інші[65,С.68].

Юридична відповідальність виступає як охоронні правовідносини між державою (в особі компетентного державного органа або посадових осіб) і правопорушником, у процесі якого останній набуває визначені несприятливі для нього правові наслідки[6,С.108].

Відповідальність як соціальна категорія є найважливішим засобом, що забезпечує нормальне функціонування суспільних відносин. У широкому соціальному сенсі відповідальність за екологічні порушення включає в себе потерпання суспільством, державою, підприємством або окремою особистістю негативних наслідків перед нинішніми і майбутніми поколіннями людей за стан довкілля. Такий соціально-філософський аспект відповідальності, що отримав назву проспективної або позитивної, являє собою дотримання усіма суб'єктами-природокористувачами вимог об'єктивних закономірностей взаємодії суспільства з природою з метою задоволення ними своїх економічних і екологічних інтересів[1].

Відповідальність за порушення екологічного законодавства – це різновид юридичної відповідальності. Сутність такої відповідальності полягає в несприятливих для порушника екологічних вимог наслідках у межах, встановлених екологічним законодавством за правопорушення в області екології [8,С.171] .

Інститут юридичної відповідальності за екологічні правопорушення складається із сукупності правових норм, спрямованих на примусове забезпечення виконання юридичними і фізичними особами, державними органами і громадськими організаціями вимог екологічного законодавства. При цьому самі норми і правила містяться в екологічному законодавстві. Воно містить визначений перелік правопорушень, за які можуть застосовуватися відповідні види юридичної відповідальності (ст. 68 Закону про охорону навколишнього природного середовища, ст. 110 Водного кодексу, ст. 211 Земельного кодексу, ст. 105 Лісового кодексу, ст. 65 Кодексу України про надра, ст. 64 Закону «Про природно-заповідний фонд України», ст. 40 Закону «Про рослинний світ», ст. 58 Закону «Про тваринний світ», ст. 41 Закону «Про охорону атмосферного повітря» ст. 50 Закону «Про екологічну експертизу», ст. 21 Закону «Про виключну (морську) економічну зону України», ст. 17 Закону «Про об'єкти підвищеної небезпеки», ст. 33 Закону «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», ст. 11 Закону «Про державний контроль за використанням і охороною земель» ст. 33 Закону «Про меліорацію земель», ст. 20 Закону «Про Червону книгу України», ст. 46 Закону «Про питну воду і питне водопостачання», ст. 12 Закону «Про рибу, інші водні ресурси і харчову продукцію з них» і т.п.). Однак самі міри відповідальності, а також умови і порядок їхнього застосування передбачені в трудовому, цивільному, адміністративному і кримінальному законодавствах, що регламентують відповідні види юридичної відповідальності.

Багатогалузева приналежність правових норм, що регламентують юридичну відповідальність за екологічні правопорушення, дозволяє говорити про комплексність інституту юридичної відповідальності. При цьому еколого-регулятивні норми і вимоги містяться в екологічному законодавстві, а у випадку їхнього порушення засоби примусового забезпечення їхнього виконання – у кримінальному, адміністративному, цивільному і трудовому законодавствах.

Отже, юридична відповідальність за екологічні правопорушення – це сукупність правових засобів, встановлених законодавством (адміністративним, кримінальним, цивільним, трудовим, фінансовим та іншим), які застосовуються у випадках порушення вимог охорони довкілля та екологічної безпеки населення, умов та режиму використання природних ресурсів, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.