2. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

За порушення нормативних актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників профспілок винні працівники притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Робітники у разі невиконання ними вимог безпеки, викладених в інструкціях з безпечних методів робіт за їх професіями, залежно від характеру порушень, несуть відповідальність у дисциплінарному, адміністративному або кримінальному порядку.

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників професійних спілок, їх організацій та об’єднань, винні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана чи звільнення.

Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене з ініціативи органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення потрібно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Адміністративна, відповідальність регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників - штрафів у розмірі від 4 до 15 мінімальних зарплат.

Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у статті 43 Закону України «Про охорону праці», мають службові особи Держгірпромнагляду. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку.

Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і роботодавця. У статті 130 КЗпП зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну установі через порушення покладених на них обов’язків, у тому числі і внаслідок порушення правил охорони праці. Матеріальна відповідальність установлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна установі протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежуються певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Роботодавець або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкоду заподіяно внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Збитки у зв’язку з порушенням законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпілий залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім'ю та на утриманців.

Кримінальна відповідальність регулюється Кримінальним кодексом України

- якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров’я громадян. Карається виправними роботами на строк до 1 року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння, якщо вонго спричинило нещасні випадки з людьми, карається позбавлення волі на строк до 4 років.

- суб’єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка юридична та фізична особа, яка використовує найману працю, незалежно від форми власності, а також роботодавець або уповноважена ним особа, на яких законом або на підставі наказу, посадової інструкції і спеціального розпорядження безпосередньо покладено обов’язок забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону праці. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку.

Питання організації роботи з охорони праці у навчальному закладі є ключовим у процесі створення умов праці під час навчально-виховного процесу.

При вивченні цього питання необхідно пам’ятати, що організація охорони праці в закладах освіти – це система відносин, які направлені на організацію діяльності щодо забезпечення безпеки праці, збереження життя та здоров’я всіх працівників закладу освіти та реалізуються через сукупність взаємопов’язаних правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, медико-профілактичних заходів.

Поняття системи відносин передбачає наявність сторін, що здійснюють ці відносини.

З однієї сторони системи відносин виступає адміністрація (очолювана керівником закладу)

з другої – працівники закладу освіти.

З метою виконання вимог законодавства про охорону праці, збереження здоров’я, життя та працездатності учасників навчально-виховного процесу, забезпечення досягнення максимально можливого рівня охорони праці обидві сторони повинні виконувати обов’язки з охорони праці надані відповідними нормативами та здійснювати постійний контроль за реалізацією власних прав, що надані законодавством. Зрозуміло, що реалізація прав працівників тісно пов’язана із виконанням адміністрацією своїх обов’язків (і навпаки), можна сказати, що виконання своїх обов’язків однією стороною є гарантією реалізації прав іншою.

З боку адміністрації обов’язків та реалізація прав є складовими частини системи управління охороною праці (СУОП) в закладі освіти, яка складається з сукупності взаємопов’язаних правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, медико-профілактичних методів і заходів за наступними принципами (стаття 4 Закону України «Про охорону праці»):

- забезпечення реалізації законодавчо закріплених прав і гарантій у сфері охорони праці, збереження життя і здоров’я людей на виробництві та в побуті;

- адекватність заходів соціального захисту в сфері охорони праці та безпечної життєдіяльності населення реальній потребі в ній;

- адресний та диференційований підхід до формування соціальних гарантій життєзабезпечення працюючих в умовах, які відхиляються від норм і вимог охорони праці;

- націленість на профілактичний характер системи пільг та компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці;

- формування соціальних гарантій охорони праці та здоров’я – від мінімального рівня, який надається державою, с поступовим їх нарощуванням в Генеральній, галузевих і регіональних угодах, колективних договорах, діючих одночасно та в сполученні;

- попереджувальний характер управлінської діяльності у сфері охорони праці та безпечної життєдіяльності, націленої на недопущення виникнення факторів ризику для життя і здоровя людей на виробництві та в побуті;

- орієнтація на реально досяжний і можливий рівень охорони праці та безпечної життєдіяльності;

- гласність інформації про вплив шкідливих і небезпечних факторів на життя та здоровя працюючих і населення, в вироблення громадського огляду на причини, які викликають цей ризик;

- популяризація передового досвіду і із збереження життя та здоров’я людей на виробництві та в побуті;

- прагнення до збалансованості інтересів, до регулювання суперечностей та конфліктів, які виникають у сфері охорони праці;

- створення умов для реалізації соціального партнерства;

- наукове управління охороною праці та безпечною життєдіяльністю населення, пріоритетна підтримка наукових досліджень, які направлені на розв’язання регіональних проблем з охорони праці, життя і здоров’я людей на виробництві та в побуті;

- розвиток системи соціального страхування , адекватного потребам робітників і населення регіону.

Нормативно-правовою основою СУОПП в закладі освіти є Конституція України, законодавство України про працю, про охорону праці, нармативн6і галузеві та регіональні документи з охорони праці, документи договірного регулювання трудових відносин (Генеральна та регіональна угоди, колективні договори), локальні нормативні акти розроблені безпосередньо в закладі освіти ((інструкції, положення, правила) та затверджені адміністрацією.

З боку працівників закладів освіти ситуація дещо складніша. Справ в тому, що через безпосередню підлеглість адміністрації, працівникам для здійснення громадського контролю за її діями та виконанням вимог нормативів з охорони праці необхідна допомога спеціального органу, а саме – профспілки.

Система контролю за охороною праці в закладах освіти

Щодо обов’язків працівників закладів освіти з охорони праці то вони регламентуються законодавством України про працю, про охорону праці, документами договірного регулювання трудових відносин (Генеральна та регіональна угоди, колективні договори), локальні нормативні акти розроблені безпосередньо в закладі освіти (інструкції, положення, правила) та затверджені адміністрацією.