5. Особливості догляду за хворими після операції
Актуальність теми
Хірургічна операція і наркоз приводять до певних змін в організмі людини, які мають загальний характер і є відповіддю на операційну травму. Правильне ведення хворого в післяопераційному періоді, організація перебування його у відділенні, виконання потрібних маніпуляцій і процедур по догляду мають надзвичайно важливе значення для профілактики можливих ускладнень і сприятливого результату лікування. Сприятливий результат лікування хворого в післяопераційному періоді у великій мірі залежить не тільки від адекватності виконаної операції, але і від знань і професійних умінь середнього та молодшого медичного персоналу. Отже, оволодіння практичними навичками та професійними вміннями по догляду за хворими, які перенесли оперативне втручання, є дуже важливим для всіх працівників хірургічного відділення.
Цілі заняття:
Знати визначення післяопераційного періоду і фази його перебігу.
Вміти облаштувати ліжко хворому, провести заміну постільної і натільної білизни тяжкохворому.
Вміти доглядати за шкірою та волоссям хворого.
Вміти доглядати за очима та вухами хворого.
Вміти підкладати судно і сечоприймач тяжкохворому, провести підмивання лежачої пацієнтки.
Вміти проводити комплексну профілактику пролежнів у лежачих хворих, доглядати за хворим, у якого є пролежень.
Вміти годувати тяжкохворого за допомогою ложки, поїльника, через назогастральний зонд.
Вміти поводитися з трупом померлого пацієнта.
Список літератури
Основна:
Загальна хірургія / За ред. С.П.Жученко, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 15-39, 173-178.
Хірургія. Т. І . Підручник із загальної хірургії / за ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шидловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006. – С. 19-20, 45-50.
Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими. – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 30-60, 526-531.
Гостищев В.К. Общая хирургия: учеб. – М.: Медицина, 1993. – С. 198-206.
Стручков В.И., Стручков Ю.В. Общая хірургія: учебник. – М.: Медицина, 1988. – С. 15-20.
Пауткин Ю.Ф. Элементы общего ухода за больным: учеб. пособие. – М.: Изд-во УДН, 1988. – С. 8-18.
Додаткова:
1. Тарасюк В.С., Любарець Г.У. Алгоритми практичних навиків з догляду за пацієнтами. – Вінниця, 2003. – С. 6-26, 31-37, 23-25; 90-93; 106-108.
2. Симодейко А.А., Філіп С.С., Болдижар О.О., Пан-тьо В.І. Практичні навики із загальної хірургії з доглядом за хворими. – Ужгород: УжНУ, 2001. – С.5-12.
3. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика и деонтология. – К.: Здоров’я, 1994.
Зміст навчання
Післяопераційний період – це період з моменту закінчення операції до видужання хворого, переведення його на інвалідність або загибелі.
Малюнок 5. 1 - Догляд за хворим після операції
У післяопераційному періоді розрізняють 3 періоди: ранній (з моменту закінчення операції до 4-5 днів після неї), пізній (з 6-7 днів після операції до виписки хворого із лікарні), віддалений (з часу виписки з лікарні до відновлення працездатності).
Розрізняють нормальний перебіг післяопераційного періоду, коли відсутні тяжкі порушення функцій органів та систем, і ускладнений, коли реакція на оперативну травму різко виражена і розвиваються значні функціональні порушення.
Хірургічна операція і наркоз призводять до патофізіологічних змін в організмі хворого, які мають загальний характер і є відповіддю на операційну травму. Організм мобілізує систему захисних факторів і компенсаторних реакцій, спрямованих на усунення наслідків операційної травми та відновлення гомеостазу. Під дією операції не виникає нового виду обміну речовин, а змінюється інтенсивність окремих процесів – порушується відповідність катаболізму і анаболізму.
У післяопераційному періоді розрізняють три фази: катаболічну, зворотного розвитку, анаболічну.
Катаболічна фаза триває 3-7 діб. Вона більш виражена у хворих із тяжкими захворюваннями, які перенесли важкі оперативні втручання. Катаболічну фазу суттєво подовжують післяопераційні ускладнення. У подовженні тривалості катаболічної фази відіграють роль кровотеча, що продовжується, приєднання гнійно-запальних ускладнень, гіповолемія, зміни водно-електролітного і білкового балансів, порушення у веденні післяопераційного періоду (неліквідований біль, неповноцінне та незбалансоване парентеральне харчування, гіповентиляція легень).
Клінічними проявами катаболічної фази з боку нервової системи є: загальмованість, сонливість. Починаючи з другої доби після операції, у міру припинення дії наркотичних засобів і виникнення болю, можливі прояви збудження або пригнічення, нестійкої психічної діяльності. Порушення психічної діяльності можуть бути зумовлені приєднанням ускладнень, які посилюють гіпоксію, порушення водно-електролітного балансу. З боку серцево-судинної системи – блідість шкіри, прискорення пульсу, помірне підвищення артеріального тиску. З боку дихальної системи – збільшення частоти дихання, зменшення глибини дихання, поверхневе дихання може бути зумовлено болем, високим стоянням діафрагми, розвитком парезу кишечника. З боку печінки та нирок – наростання диспротеїнемії, зниження синтезу ферментів, зменшення діурезу.
Фаза зворотного розвитку триває 4-6 днів. Вона настає при неускладненому перебігу післяопераційного періоду. Характеризується нормалізацією білкового обміну, посиленим синтезом білків, глікогену, жирів, зниженням виділення іонів калію із сечею, відновленням водно-електролітного обміну, превалюванням парасимпатичної нервової системи.
Клінічними проявами цієї фази є: зменшення болю, нормалізація температури тіла, виникнення апетиту, підвищення активності хворого, нормалізація забарвлення шкіри, поглиблення дихання, зменшення частоти дихання, нормалізація частоти серцевих скорочень, відновлення функції шлунково-кишкового тракту – відновлення перистальтики, відходження газів.
Анаболічна фаза характеризується посиленим синтезом білка, глікогену, жирів, що були втрачені під час операції і в катаболічній фазі післяопераційного періоду. В цій фазі відбувається подальша активація парасимпатичної нервової системи та підвищення активності анаболічних процесів. Вона триває 2-5 тижнів.
Клінічні ознаки характеризують анаболічну фазу як період видужання, відновлення функцій серцево-судинної, дихальної, видільних систем, органів травлення, нервової системи. Покращуються самопочуття і стан хворого, підвищується апетит, нормалізується частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, відновлюється діяльність травного тракту: пасаж їжі, процеси всмоктування в кишечнику, відновлення самостійної дефекації.
Тривалість анаболічної фази залежить від тяжкості операції, вихідного стану хворого, виразності та тривалості катаболічної фази.
Після оперативного втручання хворі повертаються у хірургічне відділення або у палату інтенсивної терапії, які спеціально організовані для спостереження за хворими після втручання, проведення відповідної інтенсивної терапії та надання екстреної допомоги, якщо в цьому виникає потреба. Хворому проводять постійний моніторинг за станом вітальних функцій, за показниками гомеостазу.
Під час спостереження за хворим потрібно орієнтуватись на критичні показники діяльності органів та систем, які повинні служити основою для з'ясування причини погіршення стану хворого і надання невідкладної допомоги.
Стан серцево-судинної системи: частота пульсу більше ніж 120 уд/хв, зниження артеріального тиску до 80 мм рт.ст. і нижче або підвищення до 200 мм рт.ст., порушення серцевого ритму, зниження або підвищення центрального венозного тиску.
Стан дихальної системи: частота дихання більше ніж 28 за 1 хвилину, відсутність дихальних шумів над ділянками легень.
Стан шкіри та видимих слизових оболонок: виражена блідість, акроціаноз, холодний липкий піт.
Стан видільної системи: зменшення сечовиділення (кількість сечі менше 1,5-2 мл/год/кг), відсутність сечовиділення (анурія).
Стан органів шлунково-кишкового тракту: різке напруження м’язів передньої черевної стінки, чорний кал, наявність крові у калі, виражене здуття живота, відсутність виходу газів, відсутність перистальтики.
Стан центральної нервової системи: втрата свідомості, марення, галюцинації, збудження, загальмований стан.
Стан післяопераційної рани: виражене промокання пов’язки кров’ю, розходження країв рани, випинання органів черевної порожнини через рану під шкіру або під пов’язку (евентерація), рясне промокання пов’язки сукровицею, гноєм, кишковим вмістом.
Орієнтовна основа дії