2. Ринок як економічна категорія.

Найважливішим атрибутом ринкової економічної системи безумовно є ринок. Його часто називають сферою обміну, у якій здійснюються угоди купівлі-продажу товарів і послуг. Однак це суттєво звужує розуміння сутності ринку, адже ототожнює його з місцем торгівлі, причому торгівлі, властивої для початкового періоду розвитку товарного обміну.

З розвитком товарного обміну, появою грошей і товарно-грошових відносин акти купівлі і продажу товарів розвиваються, віддаляючись у часі і просторі. Тепер характеристика ринку тільки як місця торгівлі уже не відбиває реального стану речей, адже сформувалася нова економічна структура - сфера обігу, в якій здійснюють свій рух не тільки товари і послуги, а й ресурси, гроші, векселі, банкноти тощо.

Тому виникає нове розуміння ринку - як форми товарно-грошового обігу. Тут дуже важливо наголосити, що ринок - це не сфера товарного обміну, а сфера обігу, яка значно ширша, адже включає не тільки товар. ний, а й грошовий обіг, а також обіг цінних паперів.

Якщо розглядати ринок з позиції суб'єктів економічних відносин, то виникає уявлення про ринок як сукупність покупців, що укладають угоди з приводу будь-якого товару (таке розуміння ринку давали англійський економіст XIX століття В. Джевонс, сучасний теоретик маркетингу Ф. Котлер та інші). Однак і таке уявлення не вичерпує сутності ринку, адже тут його зміст зводиться тільки до сфери обігу і не виявляються зв'язки ринку з виробництвом.

З появою найманої праці, коли товаром стає робоча сила, ринок набуває загального характеру, він усе більше проникає до самого виробництва - купівля не тільки засобів виробництва, а й робочої сили стає умовою виробництва і визначає форму поєднання виробничих ресурсів (факторів) за умов високорозвиненого товарного виробництва і ринку. Останній тепер містить економічні відносини як обміну, так і виробництва, розподілу і споживання.

Нині ринок розглядається особливим типом господарських зв'язків між господарюючими суб'єктами. Відомі два типи господарських зв'язків (два типи регулювання):

- натурально-речові, безоплатні у відповідності з обсягом та структурою потреб;

- товарні, що здійснюються через ринок.

Характерними рисами товарного, або ринкового, типу господарських зв'язків є існування взаємної згоди сторін, що беруть участь в обміні, еквівалентної відплатності, вільного вибору партнерів, економічної конкуренції. Такі зв'язки виникають тільки на основі вільної купівлі-продажу товарів і послуг, ресурсів, робочої сили.

Сучасна ринкова економіка прагне до оптимального співвідношення обох типів господарських зв'язків на ринку (регулювання економіки). Держава намагається забезпечити умови функціонування ринку, виконуючи наступні функції:

- законодавчу - розробка системи заходів, правових норм і законів, що гарантують розвиток ринкових відносин, рівноправність усіх форм власності, рівні можливості для всіх економічних суб'єктів;

- стабілізуючу - підтримання економічної рівноваги, повної зайнято­сті, стабільного економічного зростання, проведення антишфляційних за­ходів;

- розподільчу - забезпечення виробничими ресурсами, соціальний захист населення, перерозподіл доходів тощо.

Для товарних відносин, які здійснюються через ринок, важливе значення мають не тільки прямі господарські зв'язки (виробництво - ринок _ споживання), а й зворотні (споживання - ринок - виробництво). Теоретично доведено і підтверджено історичним досвідом, що існування механізму зворотніх зв'язків є неодмінною умовою стійкості та ефективності будь-якої економічної системи. Особливо це стосується ринкової економічної системи. Підміна об'єктивних зворотніх зв'язків адміністративним командуванням (надмірним впливом держави) неминуче призводить до ринкових диспропорцій, порушень зв'язків економічної системи.

Тому потрібно виділити ще одне розуміння ринку - як форми організації та функціонування економічних зв'язків господарюючих суб'єктів, що грунтуються на принципах вільної купівлі-продажу, і як суспільної форми функціонування економіки, яка забезпечує взаємодію виробництва і споживання, прямий і зворотній вплив на них.

Таким чином, можна дати узагальнююче визначення сутності ринку як економічної категорії.

Ринок - це сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну товарами і послугами, товарного і грошового обігу та розподілу виробничих ресурсів.

Ринок - це сфера економічних потреб та інтересів суб'єктів економіки, де відбувається їх зіткнення та взаємодія.

Ринок - це форма об'єктивного і саморегульованого функціонування товарного виробництва.

Варто виділити також об'єктивні умови існування і функціонування ринку (системи ринкових відносин в зв'язків):

- існування розвиненого (підприємницького) товарного виробництва - основи ринкової економіки;

- суспільний поділ праці;

- економічна відособленість виробників, основу якої створює приватна власність на засоби виробництва;

- незалежність господарюючих суб'єктів у здійсненні економічної діяльності;

- існування економічної конкуренції;

- наявність відповідної ринкової структури і інфраструктури, стійких фінансової та грошової, банківської та біржової систем.

Ринок за умов вільної конкуренції забезпечує саморегулювання економічної системи, яка функціонує об'єктивно, в «автоматичному» режимі на основі взаємодії, вільної гри ринкових сил: конкуренції, попиту і пропозиції, ціни, тобто ринкового механізму ціноутворення.

Сутність ринку знаходить свій вираз у його основних економічних функціях. До найважливіших функцій ринку відносять:

- саморегулювання економіки, тобто узгодження виробництва та споживання, збалансованість попиту і пропозиції товарів за обсягом і ціною що відбувається в «автоматичному» режимі;

- стимулювання ефективного виробництва та науково-технічного прогресу;

- регулювання пропорційності у виробництві та обміні - між регіонами, галузями та сферами економіки;

- раціональність господарювання, що проявляється у найбільш доцільному використанні виробничих ресурсів;

- еквівалентність, котра полягає в еквівалентному товарному обміні та ціноутворенні;

- демократизація господарської діяльності, яка полягає в очищенні економіки від нежиттєвих елементів і диференціації виробників-конку-рентів.

Отже, ринок є функціональною формою економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами, які здійснюються через товарне виробництво та обіг і утворюють єдину економічну систему. Ринок - це форма існування вільного підприємництва.

Найповніше суть ринкової економічної системи відображає ринок вільної конкуренції, що дає найбільший простір для дії ринкового економічного механізму, який є механізмом вільного ціноутворення (конкурентного механізму ціни, попиту і пропозиції).

Втім, історія розвитку ринку дозволяє виділити кілька його типів: нерозвинений, вільний, регульований і деформований ринки.

Нерозвинений ринок характеризують випадкові ринкові відносини та, як правило, безпосередній (бартерний) товарний обмін. Але уже й тут ринок відіграє визначальну роль, сприяючи диференціації господарюючих суб'єктів і посилюючи мотивацію до виробництва тих чи інших товарів.

Вільний, або класичний, ринок має такі характерні ознаки:

- безліч господарюючих суб'єктів вступають у ринкові відносини на грунті економічної конкуренції;

- цілковита свобода у виборі виду господарської діяльності, роз'язанні фундаментальних економічних проблем - що, як і для кого виробляти життєві блага;

- необмежена свобода руху виробничих ресурсів - капіталу, праці, природних ресурсів і підприємницьких здібностей, їх цілковита мобільність;

- раціональність господарювання, що неможливо без вільного доступу до ринкової інформаці;

- абсолютна однорідність (стандартизація) продукту;

- відсутність суб'єктивного впливу на ціноутворення (за умов вільної конкуренції ціни встановлюються стихійно та об'єктивно);

- цілковита незалежність у прийнята господарських рішень;

- відсутність монополії та суттєвого державного регулювання економіки.

Ці ознаки дозволяють сформулювати розуміння вільного ринку.

Вільний ринок — саморегульована система, для якої властиві високий ступінь раціональності в господарській поведінці економічних суб'єктів, гнучкість та адаптація, пристосованість до мінливих умов, здатність втамовувати безмежні людські потреби та реалізувати різноманітні економічні інтереси.

Водночас, поряд з перевагами, відзначеними у характерних рисах, вільний ринок має і цілий ряд недоліків:

- диференціація, часто надмірна, рівня життя населення;

- вільна конкуренція не може самостійно забезпечити економіку необхідною грошовою масою для розвитку виробництва;

- виникнення небажаних ефектів у розвитку економіки (зокрема, забруднення довкілля, недобросовісна конкуренція, монополізація, безробіття, інфляція тощо) і суспільства (наприклад, егоїзм, наркоманія, алкоголізм, зрощування кримінальних, господарських і владних структур тощо);

- незацікавленість у задоволенні суспільних потреб (оборона, охорона громадського порядку, освіта, медичне обслуговування, державне управління, соціальна допомога тощо);

- незацікавленість у розвитку фундаментальної науки, яка вимагає значних інвестицій, але не дає швидкого ефекту, проте вкрай необхідна Для розвитку суспільства у віддаленій перспективі.

Втім, вільний ринок - це швидше наукова абстракція, ніж реальне явище господарського життя. Нині більшою, а у такому й не дуже далекому минулому меншою мірою, але ринок завжди регулювався, адже умовам

абсолютно вільного ринку найбільше відповідала б повна господарська анархія, тобто відсутність не тільки державного впливу, а й держави як такої.

Хоча перехід до ринкової економіки пов'язаний з формуванням вільного ринку, у реальній дійсності абсолютної господарської свободи нема і не може бути. Має бути достатня ринкова свобода, яка б сприяла гармонійному розвиткові економіки і забезпечувала функціонування нормального, тобто регульованого і цивілізованого ринку.

Регульований (цивілізований) ринок - результат розвитку цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава намагається пом'якшити негативні ринкові ефекти, але водночас підтримує необхідну мотивацію до творчої, ініціативної і ризикової господарської діяльності.

Отже, ринок повинен бути регульованим, щоб зняти або щонайменше суттєво обмежити негативні наслідки його функціонування. Сучасний ринок у розвинених країнах є регульованим і соціально орієнтованим. При цьому конкурентний механізм ціни, попиту і пропозиції доповнюється державним регулюванням економіки.

Деформований ринок існує в економіці товарного типу, де саморегулююча та регулююча роль ринку відсутня, тобто ринок не виконує своїх основних функцій. Функції регулювання економічної системи повністю бере на себе держава. Для планової (командно-адміністративної) економічної системи, особливо періоду її занепаду властиві такі ознаки деформації ринку:

- повне панування державної власності, відсутність господарської відособленості та самостійності економічних суб'єктів;

- надмірна централізація в управлінні виробництвом і збутом про­дукту, розподілі ресурсів, відсутність самостійності в комерційній діяль­ності;

- державний економічний монополізм;

- незбалансованість попиту та пропозиції;

- порушення закону грошового обігу, ісігування затамованої інф­ляції, товарного та бюджетного дефіцитів;

- заміна товарно-грошових відносин бартерним обміном;

- деформація економічних інтересів суб'єктів економіки, відсут­ність господарської мотивації;

- розквіт «тіньової» економіки, нелегального «чорного» та напів­легального «сірого» ринків;

- руйнація національного та посилення регіональних ринків.

Щоб усунути деформацію ринку, безробіття, інфляцію, економічну нестабільність, бідність, потрібно створити необхідні умови для формування та функціонування цивілізованого ринку, до яких відносяться:

- плюралізм (різноманітність) форм власності і розмаїття форм господарювання, існування конкуренції;

- демонополізація економіки, свобода вибору господарських партнерів, свобода купівлі-продажу товарів;

- вільне ціноутворення;

- вільне маневрування виробничими ресурсами;

- повнота ринкової інформації та вільний доступ до неї усіх господарюючих суб'єктів;

- існування ринкової інфраструктури - комплексу галузей, систем, служб та установ, що обслуговують ринок (банки, біржі, форми ринкової торгівлі тощо).