1. Приватна власність на засоби виробництва;

2. Ринкова форма економічних зв 'язків (на ґрунті обміну товарами);

3. Економічна конкуренція.

Однак кожний тип товарного виробництва мав свою особливу специфіку.

Спершу виникло просте (нерозвинене) товарне виробництво. Його характеризували такі основні риси:

- суспільний поділ праці як матеріальна умова існування товарного виробництва взагалі;

- приватна власність на засоби виробництва і вироблений продукт; Ф особиста праця власника засобів виробництва;

- задоволення суспільних потреб через купівлю-продаж продуктів виробництва;

- економічні зв'язки між людьми починають носити суспільний хара­ктер, адже здійснюються через ринок;

- мета виробництва - задоволення особистих потреб виробника -власника засобів виробництва.

Просте товарне виробництво - виробництво продуктів для обміну самостійними виробниками (селянами і ремісниками).

Просте товарне виробництво мало дуже обмежений характер і було лише невеличким острівцем в океані натурального господарства. До того ж розміри товарних господарств були дуже незначними, адже працював тільки сам власник засобів виробництва та ще, можливо, члени його сім'ї. Обмеженим був і обсяг призначеного для обміну продукту. Кінцевою метою простого товарного виробництва було задоволення особистих потреб товаровиробника. Просте товарне виробництво, хоча й суттєво підривало основи натурального господарства, знищити і повністю замінити його не могло.

Розвинене, або підприємницьке (капіталістичне), товарне виробництво - випуск товарів на ринок з використанням найманої праці.

Його характерні риси:

- застосовується наймана праця, тобто товаром стає і робоча сила;

- значне збільшення розмірів товарних підприємств і товарної маси на ринку;

- зростання суспільного характеру виробництва, яке працює на ринок;

- товарні відносини набувають всезагального характеру:

- мета виробництва - одержання доходу у грошовій формі.

Осібно варто розглянути питання про існування експлуатації найманих працівників за умов розвиненого, або підприємницького, товарного виробництва, коли з'являється наймана праця.

Це питання і донині є предметом наукової дискусії. Однак, якщо експлуатація найманої праці полягає у привласненні частини продукту, створеного за участю цієї праці, власником капіталу (засобів праці), то така експлуатація існувала, існує і буде існувати завжди і всюди - там, те застосовуються економічні ресурси, зокрема й наймана праця. Крім того, частина продукту відчужується від виробників заради задоволення суспільних потреб.

Водночас, якщо .врахувати, що вартість продукту утворюється усіма виробничими ресурсами - не лише працею, а й капіталом, природними ресурсами і підприємницькими здібностями, і оцінюється через суму доходів на ці ресурси - заробітної плати (доходу на працю), прибутку і процента (доходів на різні форми капіталу), ренти (доходу від землі, тобто природних ресурсів), підприємницького доходу, які розподіляються за вкладом кожного фактора у виробництво, то питання про існувавня експлуатації найманої праці взагалі повисає в повітрі і уявляється некоректним.

Експлуатація людини людиною безсумнівно існує там, де є позаекономічний примус до праці - за рабовласницьких чи феодальних економічних відносин. За умов же товарного господарства, економічних відносин вільного ринку трудові стосунки ґрунтуються на добровільних і взаємовигідних засадах, нині працедавці та наймані працівники, інтереси яких представляють професійні спілки, виступають швидше рівноправними партнерами, аніж експлуататорами та експлуатованими.

Таким чином, в історичному розвитку товарного виробництва треба виділити два важливих етапи:

- перетворення натурального виробництва у просте товарне;

- перетворення простого товарного виробництва у підприємницьке (розвинене) товарне виробництво.

Перший з них став результатом суспільного поділу праці та економічної відособленості виробників, а другий виник на основі найманої праці та створення продукту для ринку.

Нинішня ринкова економіка знаходиться на етапі підприємницького, або розвиненого, товарного виробництва.