
- •Земля як об’єкт правового регулювання.
- •Поняття та предмет земельного права.
- •Принципи земельного права, їх система.
- •Поняття та особливості методу правового регулювання земельних відносин.
- •Система земельного права: поняття та загальна характеристика.
- •Співвідношення земельного права із суміжними галузями права:
- •Земельне право як наука і навчальна дисципліна.
- •1. Сформулюйте визначення та розмежуйте поняття «земля», «землі», «земельна ділянка».
- •2. Які функції виконують землі як об’єкт правової регламентації?
- •3. Широке та вузьке розуміння предмету земельного права.
- •4. Які суспільні відносини формують предмет земельного права?
- •5. Які зміни відбулися в предметі земельного права у зв’язку з проведенням земельної реформи?
- •6. Які критерії, крім предмета та методу, юридична наука виділяє для поділу на окремі галузі права. Чи є вони характерними для земельного права?
- •7. Визначте співвідношення предмета земельного права та предмета науки земельного права.
- •8. Назвіть способи закріплення галузевих принципів.
- •9. Дайте загальну характеристику екологізації як принципу земельного законодавства України.
- •10. Розмежуйте земельні відносини, які регулюються імперативним та диспозитивним методами.
- •11. Розмежуйте земельне право як галузь права і галузь законодавства.
- •12. Які завдання науки земельного права?
- •13. Які основні функції земельного права?
1. Сформулюйте визначення та розмежуйте поняття «земля», «землі», «земельна ділянка».
Земля – це частина земної поверхні, що розташована над надрами і називається ґрунтовим шаром, у межах території, на яку поширюється суверенітет держави. Характерними рисами землі як природного ресурсу є її незамінність, обмеженість у просторі, локальність за місцем розташування і нерухомість.
Землі - природний компонент, не вилучений з довкілля, а органічно в нього вплетений, взаємодіючий з водами, лісами та іншими природними ресурсами.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ст.79 ЗК).
2. Які функції виконують землі як об’єкт правової регламентації?
На думку Н.І.Орлова, землі як об’єкт правової регламентації виконують різні функції:
а) політичну, визначаючи територіальні межі суверенності державної влади та створюючи основу економічної незалежності держави;
б) економічну, забезпечуючи базу для господарської діяльності;
в) соціальну, як місце і умови для життя людини;
г) екологічну, як об’єктивний фактор безпечного для здоров’я людини існування.
Виконання усіх цих функцій забезпечується різними галузями права: конституційного, адміністративного, цивільного, екологічного, земельного, аграрного.
3. Широке та вузьке розуміння предмету земельного права.
В широкому значенні - земельні правовідносини, які мають наступні ознаки: по-перше, випливають із спеціальної правосуб'єктності суб'єктів земельного права, із специфіки їхніх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються в сфері використання землі та її обігу; а у вузькому - суспільні відносини, що пов'язані з використанням землі і регулюються нормами земельного права.
4. Які суспільні відносини формують предмет земельного права?
Земельні правовідносини - суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем і врегульовані нормами земельного права.
5. Які зміни відбулися в предметі земельного права у зв’язку з проведенням земельної реформи?
Нині відбувається розширення предмета науки земельного права України та її системного змісту за рахунок формування нових правових інститутів:
інституту земельної реформи;
інституту права приватної власності на землі;
інституту паювання земель;
інституту оренди земель;
правового статусу суб'єктів сучасних земельних відносин тощо.
В умовах земельної реформи та удосконалення управління економікою розвивається самостійність користувачів землі, демократизація суспільних відносин, розширюються права власників землі, в тому числі і орендаторів, розвиваються інститути права приватної власності на землю і ринкові відносини, створюються селянські (фермерські) господарства. Державне управління земельним фондом поєднується з широкою самостійністю господарств – користувачів землі. У зв’язку з цим змінюється сам предмет і завдання земельного права.