Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Курс_абсорб_укр.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
9.48 Mб
Скачать

2.7. Теплові розрахунки

Теплові розрахунки проводять з ціллю визначення поверхні теплообміну теплообмінників, які передбачені технологічною схемою.

Поверхню теплообміну F (м2) розраховують із основного рівняння теплопередачі

, (2.77)

де

Q – теплове навантаження апарата, Вт;

K – коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м2∙К);

Δtсер – середня різниця температур, ºС.

Середню різницю температур знаходять по рівнянню

, (2.78)

де

Δtб, Δtм – більша і менша різниця температур на кінцях теплообмінника, ºС.

Якщо < 2, то

. (2.79)

Теплове навантаження визначається з рівняння теплового балансу даного теплообмінного апарата.

Витрату охолоджувальної води Gв розраховують з рівняння

, (2.80)

де

св – середня питома теплоємкість води при , Дж/(кг∙К);

tп, tк – початкова і кінцева температури охолоджувальної води, ºС.

Далі по F вибирають [8] стандартний теплообмінний апарат.

2.8. Розрахунок діаметру штуцерів

Розраховують тільки ті діаметри штуцерів, через які проходять знані по величині матеріальні потоки: штуцера подачі в колону газу і рідини і штуцера виходу з колони газу і рідини.

Діаметр штуцера розраховують по рівнянню

, (2.81)

де

V – об’ємна витрата речовини, м3/с;

w – швидкість руху речовини, м/с.

На основі техніко-економічних розрахунків установлені рекомендовані [3] межі швидкості руху рідин, газів і пари. Значення цих швидкостей наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Рекомендовані [3] межі швидкість руху рідин, газів і пари

Потік

w, м/с

Гази при натуральній тязі

Гази при атмосферному або близькому до нього тиску

Рідина при русі самопливом

Рідина в напірних трубопроводах

Водяна пара при абсолютному тиску Рабс:

≥4,9∙104 Па (0,5 кгс/см2)

(1,96 ÷ 4,9)∙104 Па (0,2 – 0,5 кгс/см2)

2 – 4

5 – 20

0,1 – 0,5

0,5 – 2,5

15 – 40

40 – 60

Після розрахунку діаметра штуцера для його виготовлення вибирається [8 і інші] стандартний діаметр труби.

2.9. Рекомендації по підбору насоса і вентилятора (газодувки)

В хімічній промисловості застосовують такі основні типи насосів: відцентрові, поршневі та осьові. Конкретний насос вибирають по розрахунковим напору і потужності при заданій подачі (витраті) рідини, яка переміщається насосом.

Корисну потужність, яка витрачається на перекачування рідини, визначають по формулі

, (2.82)

де

V – подача (витрата), м3/с;

H – напір насоса, м.

Напір розраховують по формулі

Н=(р2 – р1)/(ρg)+Hг+hп, (2.83)

де

р1 – тиск в апараті, із якого перекачується рідина, Па;

р2 – тиск в апараті, в який подається рідина, Па;

ρ – густина рідини, кг/м3;

Нг – геометрична висота піднімання рідини, м;

hп – сумарні втрати напору в лініях всмоктування і нагнітання.

Потужність, яку повинен розвивати електродвигун на вихідному валу при сталому режимі роботи, знаходять по формулі

N=Nк/(ηн·ηпер), (2.84)

де

ηн, ηпер – коефіцієнти корисної дії відповідно насоса і передачі від електродвигуна до насоса. Дані для ηн представлені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

ηн насоса

Насос

Відцентровий

Осьовий

Поршневий

К.к.д.

0,4 – 0,7 (малої і середньої подачі)

0,7 – 0,9

0,65 – 0,85

0,7 – 0,9 (великої подачі)

ηпер в відцентрових і осьових насосах приблизно дорівнює одиниці, а в поршневих 0,93 – 0,98.

В промисловості найбільш поширені відцентрові і осьові вентилятори. В залежності від тиску, який створюється вентиляторами, їх підрозділяють на три групи: низького тиску – до 981 Па, середнього – від 981 Па до 2943 Па і високого – від 2943 Па до 11772 Па. Відцентрові вентилятори охоплюють всі три групи, осьові вентилятори – переважно низького тиску, рідко – середнього.

Потужність, яку споживають вентилятори, розраховують по формулам (2.82) і (2.84). Напір, який вимагає вентилятор (в м стовпа газу) визначають по формулі

Н=(р2 – р1)/(ρg)+hп, (2.85)

де

р1 – тиск в апараті, із якого засмоктується газ, Па;

р2 – тиск в апараті, в який подається газ, Па;

ρ – густина газу, кг/м3;

hп – сумарні втрати напору в лініях всмоктування і нагнітання.

К.к.д. відцентрових вентиляторів складає ηн=0,6 – 0,9; осьових – ηн = 0,7 – 0,9. К.к.д. передачі в вентиляторах, в яких безпосередньо з’єднані вали вентилятора і двигуна складає ηпер=1, а при клинопасовій передачі – ηпер=0,98.