
- •1. Загальні положення
- •Цілі і задача курсової роботи
- •Зміст курсової роботи
- •1.3. Вимоги, які ставляться до курсової роботи
- •1.4. Порядок захисту курсової роботи
- •2. Основні відомості з теорії та розрахункові формули
- •2.1. Способи вираження складу фаз і основні індекси позначень
- •2.2. Статика масообмінного процесу для системи газ – рідина
- •2.3. Висота абсорбера
- •2.3.1. Визначення числа дійсних тарілок
- •2.3.2. Визначення робочої висоти насадки
- •2.4. Діаметр абсорбційної колони
- •2.5. Гідравлічний опір тарілчастої колони
- •2.5.1. Гідравлічний опір ситчастої тарілки
- •2.5.2. Гідравлічний опір ковпачкової тарілки
- •2.6. Гідравлічний опір насадкової колони
- •2.7. Теплові розрахунки
- •2.8. Розрахунок діаметру штуцерів
- •2.9. Рекомендації по підбору насоса і вентилятора (газодувки)
- •3. Приклад розрахунку безперервно діючої абсорбційної колони з ковпачковими тарілками
- •3.1. Завдання на проектування
- •3.2. Принципова технологічна схема
- •3.3. Побудова рівноважній лінії на діаграмі у–х
- •3.4. Матеріальний розрахунок потоків і побудова робочої лінії на діаграмі у-х
- •Розрахунок діаметра колони
- •Визначення висоти колони
- •3.7. Визначення гідравлічного опору колони з ковпачковими тарілками
- •3.8. Визначення гідравлічного опору колони з ситчастими тарілками
- •3.9. Теплові розрахунки
- •3.10. Визначення діаметра штуцерів
- •3.11. Підбір насосів і газодувки
- •4. Приклад розрахунку безперервно діючої абсорбційної насадкової колони, яка працює в плівковому режимі
- •4.1. Завдання на проектування
- •4.2. Розрахунок діаметра колони
- •4.3. Визначення висоти колони
- •4.4. Визначення гідравлічного опору колони
- •5. Приклад розрахунку безперервно діючої абсорбційної насадкової колони, яка працює в режимі підвішування
- •5.1. Завдання на проектування
- •5.2. Розрахунок діаметра колони
- •5.3. Визначення висоти колони
- •5.4. Визначення гідравлічного опору колони
2.3.2. Визначення робочої висоти насадки
Поверхня контакту фаз із основного рівняння масопередачі визначається виразом
,
(2.21)
де
– середня
рухома сила процесу, яка виражена в
концентраціях газової фази.
Із рівняння (2.10) елементарна поверхня масопередачі рівняється
.
(2.22)
Інтегруючи в межах зміни концентрації газу від yп до yк і поверхні контакту фаз від нуля до F одержимо
.
(2.23)
Зважаючи, що
F=Hнас·S·a
і
Ky·a=Kyv,
де
Ннас – робоча висота насадки, м;
S – площа поперечного перерізу колони, м2;
a – питома поверхня насадки, м2/м3;
Kyv – об’ємний коефіцієнт масопередачі, який виражений в концентраціях газової фази,
робоча висота насадки буде рівна
.
(2.24)
Позначимо інтеграл в рівнянні (2.24) через
.
(2.25)
Величина Noy зветься числом одиниць переносу (ЧОП), яке виражене в концентраціях газової фази
.
(2.26)
Загальний матеріальний баланс по газовій фазі має вигляд
,
(2.27)
звідки
.
(2.28)
Підставляючи (2.28) в (2.23), одержимо
.
(2.29)
Зіставляючи вирази (2.21) і (2.29) виявимо, що
(2.30)
Звідси
(2.31)
– представляє собою відношення різниці концентрацій до середньої рушійної сили. Відповідно до цього одиницю переносу можна розглядати як висоту насадки апарата, в якому різниця концентрацій в одній із фаз дорівнює середній рушійній силі. Число одиниць переносу слугує аналогом рушійній силі і характеризує ступінь розділу і виражає статику процесу масопередачі.
Аналогічно міркуючи можна одержати ЧОП, виражене в концентраціях рідкої фази
,
(2.32)
.
(2.33)
Перший множник в рівнянні (2.24)
(2.34)
– відповідає висоті насадки в апараті, для якої число одиниць переносу рівне одиниці, і зветься висотою одиниці переносу (ВОП), вираженою в концентраціях газової фази. ВОП є аналогом об’ємного коефіцієнта масопередачі і характеризує інтенсивність масопередачі в апараті і виражає кінетику процесу масопередачі. hoy – обернено пропорційна об’ємному коефіцієнту масопередачі. Чим вище інтенсивність передачі маси в апараті, тим менше ВОП. Вимірюється в одиницях висоти. Аналогічно ВОП, яка виражена в концентраціях рідкої фази визначається виразом
.
(2.35)
Звідси робочу висоту насадки визначають із рівняння
.
(2.36)
Якщо число одиниць переносу визначається інтегралом, який неможливо розв’язати аналітично (тому що у більшості випадків невідома аналітична функція залежності у*=f(x) або x*=f(y)), то для вирішення NOy и NOx застосовують графічний метод.
Розрахувати
число
одиниць переносу
можна застосувавши чисельний метод
Сімпсона (метод графічного інтегрування).
За
цим методом відрізок
(yп
– yк)
поділяють
на два рівні відрізки і визначають
значення аргументу
yп,
y1
і
yк.
За
значенням аргументу знаходять значення
функції
,
відповідно
рівні
,
і
.
ЧОП в координатах
–
у
від yп
до yк
є площа під кривою лінією (див. рис. 2.3).
Згідно з методом Сімпсона ЧОП розраховують
з рівняння
.
(2.37)
Рис. 2.3. Визначення ЧОП. Пояснення див. в тексті.
Розрахунок
ЧОП по (2.37) за трьома значеннями функції
дає задовільний результат, якщо
.
При більшому значенні цього відношення
необхідно проводити розрахунок, поділивши
відрізок (yп,
yк)
на чотири рівні відрізки. Тоді ЧОП
(2.38)
В загальному випадку висота одиниці переносу залежить від гідродинамічного режиму, типорозміру насадки і від фізико-хімічних властивостей контактуючих фаз.
Зв'язок між загальною висотою одиниці переносу hоy або hоx і висотами одиниць переносу в фазах hy и hx виражається рівняннями
,
(2.39)
,
(2.40)
де
G – витрата газу, кмоль/год;
L – витрата рідини, кмоль/год;
mух – константа фазової рівноваги.
Насадкові апарати можуть працювати в різних гідродинамічних режимах, як в плівковому режимі, так і в режимі підвішування. Плівковий режим характеризується незначним впливом газу на стікаючу по насадці рідину і застосовується при обмеженні роботи колони по її гідравлічному опору. Якщо відсутнє обмеження, то бажано проводить процес абсорбції при активному зіткненні газу і рідини – режиму підвішування. Це сприяє збільшенню інтенсивності масообміну.
Розрахункове рівняння висоти одиниці переносу в рідкій фазі для плівкового режиму, яке охоплює велику кількість промислових насадок кільцевого і сідлообразного типу має вигляд [1]
,
(2.41)
де
– критерій
Рейнольдса для рідини;
(2.42)
– дифузійний
критерій Прандля для рідини;
(2.43)
–
приведена
товщина плівки рідини,
м;
(2.44)
q – густина зрошення, м3/(м2·год);
ρх – густина рідини, кг/м3;
μх, – коефіцієнт динамічної в’язкості рідини, Па·с;
Dx, – коефіцієнт молекулярної дифузії в рідині, м2/с;
g – прискорення вільного падіння, м/с2;
W – приведена швидкість газу, м/с.
В режимі підвішування висоту одиниць переносу в рідкій фазі рекомендують [4] розраховувати по рівнянню
,
(2.45)
де
– висота
одиниці переносу при швидкості захлинання
(інверсії фаз), яка визначається з
рівняння [5]
.
(2.46)
Коефіцієнти В і k наведені в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3.
Значення коефіцієнтів В і k в рівнянні (2.46)
Насадка |
Коефіцієнти |
|
В |
k·103 |
|
Керамічні кільця Рашига 15х15х3 мм 25х25х4 мм 50х50х6 мм |
2,88 3,12 2,24 |
4,77 4,77 0,62 |
Металеві кільця Палля 25х25х1 мм 50х50х1 мм 50х50х2 мм (пластмасові кільця Палля) |
2,57 2,13 1,81 |
1,46 0,46 0,46 |
Відомо [2], що при турбулентному русі перенесення кількості руху і речовини здійснюється однаковими механізмами і описується однотипними рівняннями. В цьому разі рекомендують [4] висоту одиниці переносу в газовій фазі розраховувати з рівняння
,
(2.47)
де
Ψ – коефіцієнт, рівний відношенню коефіцієнту дифузії газу Dт до коефіцієнта в’язкості газу νт при турбулентному русі, який можна прийняти рівним одиниці;
λ – коефіцієнт тертя, який рівний λпідв≈0,08 – для точки підвішування і λз≈0,1 – для точки захлинання (інверсії фаз).
Якщо
визначить висоти одиниці переносу в
газовій фазі при швидкостях підвішування
і захлинання
,
то легко знайти висоту одиниці переносу
при будь-якій швидкості газу, оскільки
залежність lg(hy/(Pry′)2/3=f[lg(W/Wз)]
лінійна. Pry′
- дифузійний критерій Прандля для газової
фази, який знаходять з рівняння
,
(2.48)
де
μу – коефіцієнт динамічної в’язкості газу, Па∙с;
ρу – густина газу, кг/м3;
Dy – коефіцієнт дифузії в газі, м2/с.