7. Фонд оплати праці підприємства

Єдиним фондом, що акумулює кошти підприємства на заробітну плату, є фонд оплати праці (ФОП).

ФОП – це сукупність винагород, обчислених, як правило, у грошовому виразі, яку згідно з трудовим договором власник підприємства або уповноважений ним орган сплачує працівникам за виконану роботу.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» та Господарського кодексу України підприємства самостійно визначають ФОП без обмеження його зростання з боку державних органів.

Планування ФОП на підприємстві передбачає визначення обсягу засобів, необхідних для оплати праці робітників відповідно до планового випуску продукції в заданій номенклатурі й у встановленій кількості; установлення правильних співвідношень у рівнях заробітної плати по підприємствах, цехах і категоріях працюючих із урахуванням характеру виробництва, розходжень у рівні кваліфікації, умов праці, форм і систем його оплати; дотримання переважного зростання продуктивності праці в порівнянні зі зростанням середньої заробітний плати.

До складу ФОП входять такі фонди: фонд основної заробітної плати; фонд додаткової заробітної плати; інші заохочувальні і компенсаційні виплати

До фонду основної заробітної плати входить винагорода за виконану роботу у відповідності зі встановленими нормами праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

До фонду додаткової заробітної плати відносять винагороду за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість та за особливі умови праці.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносять витрати підприємства на додаткове заохочення працівників, пов’язане з отриманням підприємством господарських результатів (виплати за результатами праці за рік, за отримання економічного ефекту тощо);

Джерелом фінансування витрат по основній і додатковій заробітній платі є собівартість продукції, а інших заохочувальних і компенсаційних виплат – чистий прибуток підприємства.

Не включаються до складу ФОП: сума вихідної допомоги; витрати на відрядження; допомога з тимчасової непрацездатності, у зв'язку з вагітністю і пологами, одноразова допомога при народженні дитини, для догляду за дитиною; щорічна допомога на оздоровлення дітей; відшкодування збитків у зв'язку з травматизмом; шефська допомога; культурні та оздоровчі заходи; матеріальна допомога на поховання тощо.

Виділяють два підходи до планування ФОП:

1. Нормативний метод передбачає встановлення ФОП як економічно доцільної для певних умов розвитку підприємства частки в загальному доході із зазначенням при цьому питомої ваги кожного цеху, відділу, дільниці.

2. Метод за елементами виплат, при якому розмір ФОП визначається, виходячи з числа зайнятих на конкретних дільницях і в бригадах, тарифних ставок, окладів, прийнятих систем оплати праці й преміювання.

При плануванні коштів на оплату праці за елементами виплат послідовно розраховують тарифний (прямий), годинний, денний і повний (місячний, річний) фонди оплати праці.

Тарифний ФОП відображає оплату праці за відрядними розцінками й тарифними ставками (окладами) за відпрацьований час і виконану роботу.

Годинний ФОП включає тарифний ФОП і доплати за відпрацьовані години (поточні премії за виробничі результати, доплата за роботу в нічний час, доплата за роботу в святкові й вихідні неробочі дні, доплата не вивільненим бригадирам за керівництво бригадами, доплата за навчання учнів тощо).

Денний ФОП включає годинний ФОП і доплати за невідпрацьовані години, які відносяться до робочого дня (оплата перерв матерям для годування дітей віком до півтора року, оплата пільгових годин підліткам).

Повний ФОП включає денний ФОП і доплати за цілоденні невиходи (щорічні і додаткові відпустки, відпустки на навчання, оплата часу виконання державних і громадських обов'язків тощо).

Доплати, які додатково включаються до повного ФОП, переважно визначаються за середньогодинною заробітною платою.

21