Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

ЗУ КК	Закон України Кримінальний кодекс
ККУ	Кримінальний кодекс України
КУ МОЗ ПВСУ	Конституція України Міністерство охорони здоров’я Пленум Верховного Суду України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Правова держава пов’язується в першу чергу з існуванням та охороною в ній природних, невідчужуваних прав людини [1, с. 5]. Тому, Конституція України (КУ) в частині 1 статті 3 вказує: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». В ч. 2 ст. 27 КУ читаємо: «Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини» [2]. Наведені положення зумовлені нормами міжнародного права, зокрема Загальною Декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародним Пактом про громадянські та політичні права.

Наприклад, в ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено: «Право кожного на життя охороняється законом» [3]. Отже, держава повинна встановити дієвий механізм захисту життя людини.

Згідно з цими приписами, Кримінальний кодекс України (ККУ) у ст. 1 визначив, що першочерговим його завданням є забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина [4]. Тому, вже у розділі ІІ Особливої частини ККУ містяться положення про відповідальність за умисне вбивство, в тому числі, вчинене на замовлення.

Але, нажаль, сучасний стан криміногенної ситуації в Україні характеризується збільшенням як кількісних, так і якісних показників злочинності. Такий злочин, як умисне вбивство, вчинене на замовлення, вносить в життя суспільства особливий резонанс. Значною мірою це пов’язано зі специфічним характером цього злочину та з тим, що він є відносно новим явищем у практиці вітчизняних правоохоронців.

Дослідженню питань, пов’язаних з умисними вбивствами, вчиненими на замовлення, присвячені роботи таких вчених: П.П. Андрушко, В.І. Бояров, В.Т. Дзюба, П.В. Кобзаренко, М.Й. Коржанський, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, В.В. Скибицький, В.В. Сташис, Є.В. Фесенко, А.О. Шульга, С.С. Яценко та інші.

Безумовно, названі дослідники сприяли вивченню і розв’язанню проблеми кримінально-правової характеристики замовних вбивств. Однак, на сьогоднішній день основні теоретичні положення щодо даної характеристики цього виду злочину все ще залишаються недостатньо з’ясованими та дискусійними.

Мета та завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження кримінально-правової характеристики умисного вбивства, вчиненого на замовлення. Завданням даної роботи є: 1) розглянути сутність поняття «умисне вбивство, вчинене на замовлення»; 2) звернути увагу на історію цього злочину; 3) проаналізувати причини розповсюдження вбивств на замовлення; 4) детально розглянути кожний елемент складу цього злочину, наводячи конкретні приклади із судової практики, а також відповідальність за його вчинення; 5) виявити та проаналізувати дискусійні питання щодо кримінально-правової характеристики умисних вбивств, вчинених на замовлення.

Об’єктом курсової роботи виступило життя людини та суспільні відносини, які виникають у зв’язку з вчиненням умисного вбивства на замовлення. Предметом – теоретичні та наукові поняття щодо елементів складу цього злочину, а також відповідальності за його вчинення.

Методи дослідження. При написанні курсової роботи, теоретичною і методологічною основою дослідження став системний підхід до аналізу кримінально-правової характеристики умисного вбивства, вчиненого на замовлення. Проведено узагальнення існуючої інформації щодо теми роботи та використано наступні методи дослідження:

• історичний (визначення історичних умов поширення цього виду злочину);

• метод всебічності (вивчення предмету роботи як з точки зору загальних положень кримінального права, так і безпосередні особливості даного злочину);

• метод синтезу (на основі вивченої нормативної, теоретичної та наукової бази було зроблено висновки щодо даної теми).

Структурний обсяг роботи. Загальний обсяг курсової роботи – 38 сторінок, включаючи вступ, два розділи, перший із яких включає три підрозділи, другий – шість підрозділів, загальні висновки та список використаних джерел, який містить 30 найменувань.