13. «Свобода сильним і захист слабким», як головний принцип соціальної політики в нових ек. Умовах

Соціальний захист слід розглядати як систему законодавчих, економічних, соціально-психологічних гарантій, що надає працездатним громадянам рівні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особливого трудового внеску в конкретних економічних умовах, а непрацездатним громадянам і соціальним низько конкурентним прошаркам населення – перевага у користуванні суспільними фондами споживання пряму матеріальну підтримку, зниження податків тощо.

Головною тезою соціального захисту має бути: "Свобода сильним, допомога і підтримка слабким".

Кінцевою метою соціального захисту є надання кожному члену суспільства, незалежно від його соціального походження, національної чи расової приналежності, можливості вільно реалізовувати, розвивати свої здібності.

Іншою метою соціального захисту є підтримка стабільності в суспільстві, тобто попередження соціальної напруженості, що виникає в зв’язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю і знаходить свій прояв в страйках, актах цивільної непокори (громадянської), сутичках між окремими громадянами тощо.

14. Соціальне партнерство та його роль у вирішенні проблем соціального розвитку

Соціальне партнерство як механізм регулювання соціально-трудових відносин, тобто ключових суспільних відносин, включає державу, підприємців і профспілки. Воно спрямоване на укладення багатосторонніх угод, колективних договорів.

Соціальне партнерство здійснюється на 3 рівнях:

1 – національний (уряд, підприємства, профспілки); 2 – галузевий (регіональний) - підприємці, галузеві профспілки; 3 – підприємства (адміністрація або власник підприємства, комітет профспілок).

Предмети переговорів:

- на національному рівні = загальні умови заробітної плати, робочий час, соціальні гарантії мінімальної заробітної плати;

- на галузевому рівні = тарифні умови оплати праці, норми праці, питання умов та оплати праці;

- на рівні підприємства = тарифні умови, форми системи оплати праці, робочий час, норми праці, її охорона.

Соціальне партнерство передбачає виконання таких функцій:

а) захисна – захист кожної зі сторін партнерства, вирівнювання переваг економічного положення підприємців при визначенні умов найму;

б) організуюча – створення можливостей для типізації трудових відносин;

в) примирна – досягнення миру та згоди на час дії тарифної угоди.

Нормативно-правове забезпечення соціального партнерства:

- на національному рівні = державні закони та нормативні акти уряду;

- на галузевому рівні = відповідно галузеві нормативно-методичні матеріали (умови, норми праці);

- на рівні підприємства = статут підприємства, нормативи та норми підприємства, включаючи положення про функціонування різних відділів підприємства.

Головним органом, що виступає на державному рівні і здійснює регулювання стосунків у соціальному партнерстві є Національна Рада соціального партнерства при Президенті України. Система соціального партнерства реалізує зусилля держави, роботодавців та найманих працівників на досягнення благополуччя й злагоди у суспільстві – перш за все у сфері соціально-трудових відносин, тобто ключових суспільних відносин.