89.Напрямки політики соціального розвитку підприємства та їх характеристика

Соціальна політика підприємства — це управління процесом надання послуг соціального характеру співробітникам організації та членам їхніх родин. Під соціальними послугами організації розуміють набір усіх послуг, що організація надає своїм співробітникам і членам їхніх родин крім заробітної плати. Ці послуги надаються організацією на основі закону, тарифних угод (генеральної і галузевої), колективного договору чи добровільно через певні соціальні плани або зобов’язання

Розробка і реалізація політики соціального розвитку підприємства, організації здійснюються по багатьом напрямкам, найважливіші з яких є:

• політика доходів:

• політика у відношенні співробітництва з профспілками;

• політика соціального забезпечення працівників.

• політика поліпшення якості трудового життя.

Ці напрямки тісно переплітаються, взаємозалежні і доповнюються соціально – економічними показниками розвитку підприємства. Адже, як відомо, все економічне є одночасно і соціальним.

90. Колективно –договірне та програмне забезпечення політики соціального розвитку підприємства

Соціальна політика підприємства - це комплекс соціально-економічних заходів, спрямованих на ослаблення нерівності в розподілі доходів і майна, на захист працюючих.

Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин на всіх рівнях здійснюється передусім за такими пріоритетними напрямами: забезпечення продуктивної зайнятості, регулювання оплати праці, організації й охорони праці, розвитку персоналу. Колективно-договірного регулювання відносин у сфері праці полягає в укладанні та виконанні системи колективних договорів і генеральної, галузевих та регіональних угод. Конкретний зміст колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин за основними напрямами визначається у відповідних угодах та колективних договорах. Колективний договір є загальновизнаним базовим інструментом регулювання колективних трудових відносин, забезпечення соціально-економічних прав та інтересів працівникі. Колекти́вний до́гові́р — угода, яка укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

Забезпечення соціального розвитку потребує з боку органів влади підтримки шляхом реалізації цільових програм, кредитної і податкової політики, організаційної і моральної підтримки ініціатив, передбачення і припинення посягань на майнові і фінансові інтереси юридичних і фізичних осіб. Для реалізації цільових програм і надання робітникам відповідних соціальних послуг було б доречним на корпоративних основах використовувати кошти страхових фондів, застосовуючи технологію соціального замовлення, який поступає на підприємство від регіональних чти муніципальних органів влади в межах їх програм.