82.П’ятирівнева модель реформування пенсійної системи на основі чинного законодавства України

Модель реформування пенсійної системи Укр. можна запропонувати опираючись на досвід світового Банку, яка має 5 рівнів:

1. Фінансування за рахунок загальних податків. Загальна сітка яка забезпечить мінімальний рівень соц. захисту. (ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам які не мають право на пенсію і інвалідам» допомога йде з бюджету)

2. Обов’язкова державна солідарна пенсійна система визначених виплат. (ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»)

3. Обов’язкова накопичувальна система з визначеними внесками. (Проект ЗУ «Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування»)

4. Система недержавного пенсійного забезпечення на засадах добровільної участі. (ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпечення»)

5. Фінансова та не фінансова підтримка людей похилого віку в середині родини або іншими поколіннями або благодійними органами. (Позабюджетні фонди)

83.Недержавне пенсійне забезпечення та проблеми його запровадження в Україні.

Недержавне пенсійне забезпечення грунтується на засадах добровільної участі громадян у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадян додаткових пенсійних виплат (ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпечення»)

Недержавне пенсійне забезпечення грунтується на таких принципах:

1. законність

2. заінтересованість фізичних осіб

3. добровільність створення пенсійних фондів та пенсійних рахунків

4. неможливість необґрунтованої відмови роботодавців від пенсійних внесків

5. визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів облікованих на індивідуальних пенсійних рахунках

6. гарантії фізичним особам їх прав щодо обов’язкового додаткового пенсійного забезпечення

7. принцип відповідальності суб’єктів системи недержавного пенсійного забезпечення

8. забезпечення нагляду за діяльністю пенсійного фонду

Проблеми:

1. Зберігається недовіра інвесторів (як фізичних, так і юридичних осіб) до фінансових установ, що об’єктивно обумовлена наявністю негативного досвіду 90-х років минулого століття (знецінення вкладів громадян в Ощадбанку СРСР, втрата коштів, вкладених в установи Держстраху СРСР, ошукання громадян так званими трастами) та політичною нестабільністю в Україні у теперішній час.

2. Надзвичайно низький рівень корпоративної культури в суспільстві.

3. Затягування процесу консолідації біржової торгівлі та вироблення у цій сфері єдиних стандартів поведінки, а також відсутність надійної системи фіксації прав власності на цінні папери.

4. Процентна політика держави у сфері внутрішніх запозичень дуже слабко спрямована на те, щоб зробити привабливими для інституційних інвесторів облігації внутрішніх державних позик, що звужує перелік інструментів для розміщення фінансових ресурсів інституційних інвесторів.

5. Існування невиправданого дисбалансу у рівнях оподаткування доходу від інвестицій у різні фінансові установи.

6. Гальмування темпів проведення в Україні пенсійної реформи, зокрема, запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

7. Великою проблемою для недержавних пенсійних фондів (як і для інших інституційних інвесторів) стає поспішне, не виважене запровадження системи рейтингування, що не відповідає світовій практиці.