80.Основні принципи та етапи провед. Пенс. Реформи

Упровадження нової пенсійної системи — це багатоаспектна робота, розрахована на тривалу перспективу.

Передбачаються три етапи пенсійної реформи.

І етап — 2001—2002 рр.: створення організаційно-правових та економічних засад пенсійної реформи і реформування солідарної системи. Для цього

II етап — 2003—2004 рр.: запровадження добровільної системи пенсійного забезпечення.

ІІІ етап — 2005—2009 рр.: запровадження обов’язкової накопичувальної системи.

Принципи пенсійної реформи:

1.   Пенсійне страхування – це право відповідно до Конституції України, а не обов’язок, тому реформа повинна прибрати  взагалі принцип загальнообов’язковості для всіх  видів страхування без виключення.

2.  Пенсійні відрахування повинні сплачувати  самі громадяни, а не підприємство, адже пенсійне страхування – це право людини.  

3.  Пенсійна реформа повинна  надавати вибір, - солідарна, не солідарна, приватні фонди і т.д., тобто людина реалізуючи своє право повинна обрати той товар ( послугу), яку їй пропонують на свій смак.

4.  Пенсійна реформа не може займатись соціальним захистом.    Три десятки пільгових категорій населення не може зробити  прибутковою солідарну систему

5.  Справедливий та однаковий для всіх принцип нарахування пенсій,  однаковий пенсійний вік  для отримання пенсій в солідарній системі.

6.  Пенсійний фонд України не повинен мати статус органу державної влади та бути підпорядкованим державі, форма власності – колективна, тобто фонд повинен бути громадським (суспільним).

81.Структура майбутньої пенсійної системи. Законодавча база пенсійного забезпечення в Україні

Для України з урахуванням світового досвіду найбільш прийнятною є трирівнева пенсійна система. Відповідно до цього пенс. реформу буде проведено за трьома напрямами:

• реформування солідарної системи;

• створення обов’язкової накопичувальної системи;

• розвиток добровільної накопичувальної системи.

Таке поєднання забезпечить соціальні гарантії та фінансову стабільність пенсійної системи. Адже солідарна і накопичувальна системи підвладні впливу різних ризиків: перша вразлива щодо демографічних ризиків і досить стійка до інфляційних, а друга — навпаки. Реформована солідарна складова враховуватиме інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна — стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами. Солідарна система має запобігати бідності серед осіб похилого віку через перерозподіл частини коштів Пенсійного фонду в інтересах громадян, які одержували низькі доходи.

Основною метою запровадження накопичувальної пенсійної системи є підвищення розміру пенсій за рахунок доходу, отриманого від інвестування частини пенсійних внесків громадян. Запровадження обов’язкової накопичувальної системи вимагає запровадження накопичувальної її складової (другий рівень). Це означає, що всі працівники зобов’язані відкладати частину зароблених коштів на старість і вносити її в Накопичувальний пенсійний фонд.

Запровадження добровільної (додаткової) накопичувальної системи передбачає:

• формування законодавчої та нормативної бази для створення і функціонування недержавних пенсійних фондів;

• залучення до створення пенсійних фондів банків та небанківських фінансових установ;

• сприяння накопиченню добровільних пенсійних заощаджень громадян у банках та небанківських фінансових установах;

• створення професійних та корпоративних пенсійних фондів, які акумулювали б кошти для виплати пільгових пенсій;

Сьогодні пенсійне забезпечення регулюється Конституцією України, міждержавними угодами та 28 законодавчими актами України: ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ “Про недержавне пенсійне забезпечення”, ЗУ ”Про пенсійне забезпечення”, та ін