75.Стратегічні напрями запобігання виникненню та подолання бідності

Бідність є глобальною проблемою людства. Бідність — це неможливість внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.

Бідність в Україні характеризується низкою національних ознак. Зокрема, специфічні особливості бідності в Україні мають прояв у наступному:

• низький рівень життя населення в цілому;

• надмірне соціальне та майнове розшарування;

• розповсюдженість бідності серед працюючого населення;

• висока питома вага людей, що вважають себе бідними.

Довгострокова Стратегія подолання бідності визначає основні напрямки політики боротьби з бідністю шляхом:

– створення економічно-правових умов для збільшення доходів населення;

– підвищення економічної активності працюючих громадян;

– підвищення ефективності соціальної підтримки шляхом реформування системи соціального захисту.

В реалізації Стратегії подолання бідності слід мати на увазі, що подолання бідності не можна досягти виключно шляхом підтримки нужденних.

Потрібні комплексні підходи, зорієнтовані як на бідних, так і на відносно забезпечені верстви населення. Тому можемо назвати такі основні стратегічні напрямки подолання бідності в Україні:

1.Розвиток зайнятості та ринку праці

2.Підвищення доходів від трудової діяльності

3.Розвиток соціального страхування - як запобіжного захисту від втрат доходу

4.Соціальна підтримка найбільш вразливих верств населення

76.Соціальні служби та їх роль у вирішенні проблем бідності.

Соціальні служби - підприємства, установи та організації незалежно від форм послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні потребують сторонньої допомоги

З методологічного погляду соціальні служби є організаційною формою соціальної роботи, оскільки саме вони здійснюють практичну соціальну роботу, в них працюють соціальні працівники.

Особливості окремих соціальних служб залежать від їх цільового призначення, сфери функціонування і клієнтів, яким вони надають послуги.

Соціальні служби можуть бути організовані за відомчим або територіальним принципом. Водночас відомчі заклади є частиною територіальної мережі системи соціального обслуговування, хоча вони не завжди „ цілком інтегровані в неї. Відчутну роль у становленні системи соціального обслуговування відіграє соціальна політика, яка визначає умови функціонування соціальних служб, спрямованість соціального захисту вразливих груп населення.

Діяльність соціальних служб сприяє зменшенню рівня бідності, покращенню рівня життя бідних. Так наприклад державні соціальні служби розробляють державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування фізичних осіб, віднесених до категорії бідних. Соціальні служби надають щомісячну грошову соціальну допомогу на неповнолітніх дітей, що виховуються у сім'ях, віднесених до категорії бідних, тощо.