68. Соціально-побутові заходи та медико-соціальні аспекти захисту інвалідів

Соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо. Форми обслуговування І.: соціальне обслуговування(СО) вдома (включаючи соціально-медичне обслуговування); напівстаціонарне СО у відділеннях денного (нічного) перебування громадян в установах СО; стаціонарне СО в будинках-інтернатах, пансіонатах і інших стаціонарних установах СО; термінове СО (як правило, у ситуаціях, що не терпить зволікання, — організація харчування, забезпечення одягом, взуттям, нічлігом, термінове надання тимчасового житла і т.п.). соціально-консультаційна допомога. СО здійснюється безкоштовна та за часткову чи повну оплату. Безкоштовна для таких категорій: 1) самотнім громадянам і І., що одержують пенсію в розмірі нижче прожиткового мінімуму; 2) громадянам літнього віку й І., що мають родичів, але одержують пенсії нижче прожиткового мінімуму; 3) людям похилого віку й інвалідам, що проживають у сім’ях, в яких середньодушовий доход нижче прожиткового мінімуму. СП на рівні часткової оплати надаються особам, чий середньодушовий складає 100-150 % прожиткового мінімуму. Закон ставить за обов'язок всім органам влади, керівників підприємств створювати умови, що дозволяють І. вільно і самостійно користатися всіма громадськими місцями, установами, транспортом, безперешкодно пересуватися на вулиці ..Законом передбачаються пільги на позачергове одержання житла, відповідним чином обладнаного. Надається знижка не менш 50 % із квартирної плати й оплати комунальних послуг. Діти-інваліди, що не мають батьків в і проживають у державних або в інших соціальних установах, після досягнення повноліття мають право на позачергове одержання житла і матеріальну допомогу на його благоустрій, якщо вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя.).

69. Реабілітаційні програми і заходи щодо активізації життєдіяльності інвалідів

Термін "реабілітація" стосується процесу, що має на меті уможливити інвалідам досягнення і підтримку їх оптимальних фізичного, чуттєвого, інтелектуального, психічного, а також соціального рівнів діяльності, які б забезпечували їх засобами для зміни свого життя в напрямі до вищого рівня самостійності. Реабілітація може включати заходи для забезпечення і відновлення функцій або ж компенсації втрати або відсутності функції чи функціонального обмеження. Реабілітаційний процес залучає широке коло заходів, програм і видів діяльності, починаючи від більш основної та загальної реабілітації і до дій спрямованих на досягнення кінцевої мети, наприклад професійної реабілітації. Для інвалідів мають бути широко доступними різноманітні об’ єкти загального користування: дороги, житлові будинки, комунальний транспорт, культурні, навчальні, медичні заклади, спортивні споруди. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями. Професійна реабілітація інвалідів - це відновлення знижених або втрачених професійних функцій, підбір професії та адаптація до неї інваліда, поновлення трудової діяльності інваліда в колишній або зайнятість за новими професіями. Професійна реабілітація включає також соціальну, психологічну реабілітацію та медичний супровід. Система професійно-реабілітаційних заходів в таких центрах включає: експертизу професійних здібностей, професійну орієнтацію, підготовку та перепідготовку, трудову адаптацію інвалідів, спостереження та атестацію робочих місць.

70. Соціальна нерівність як результат неякісного управління соціально-економічними перетвореннями та соціальними процесами в Україні.

Соціальна нерівність (СН) – це форма соціальної диференціації, при якій окремі індивіди, соціальні групи, прошарки, класи знаходяться на різних ступенях вертикальної соціальної ієрархії та мають при цьому нерівні життєві шанси і можливості задоволення потреб. СН – є основою стратифікації суспільства, що сприймається як головна його властивість СН, є результатом неякісного управління соціально-економічними перетвореннями та процесами в Україні, супроводжується рядом негативних особливостей. Проблеми СН можна пояснити тим, що Україна в ході суспільної трансформації тимчасово втратила багато позицій на світовій арені в економіці, культурі, соціальному розвитку, які вона мала донедавна. Отже, СН, як результат неякісного управління соціально-економічними перетвореннями та процесами в Україні, супроводжується такими особливостями: Надмірна соціальна диференціація населення за доходами; Тенденції невдоволення своїм матеріальним становищем серед населення України; Незахищеність соціально вразливих верств суспільства; Політична нестабільність, відсутність сильних засад політичної влади, які б забезпечували реалізацію чіткої соціальної політики; Низький рівень соціально-економічного розвитку в країні, що є н слідком попереднього твердження; в результаті – зниження індексу людського розвитку, втрата соціальної стабільності та соціальної рівноваги в суспільстві.