63. Оцінка сучасного стану та пріоритетні напрямки вдосконалення форм захисту соціально вразливих верств населення.

Економічна кризи 90-х років та 2008-10 років в Україні призвели до суттєвого зниження життєвого рівня переважної більшості населення, поглиблення поляризації суспільства за життєвим рівнем. Об'єктивні процеси соціально - економічних перетворень позначилися передовсім на окремих категоріях соціально вразливих груп населення. Ситуація в сфері соціального захисту за два десятиліття незалежності викликає активне незадоволення більшості громадян України, для яких ціна реформ виявилась надто обтяжливою. Саме тому проблема соціального захисту передовсім окремих категорій соціально вразливих груп населення визнана як одна із пріоритетних. Про сучасний стан ситсеми соціального захисту населення України свідчать такі невирішені проблеми: погіршення демографічної ситуації (зростання смертності, низькі показники народжуваності, активізація процесу старіння нації); високий рівень безробіття (показники будуть ще вищі в зв’язку з глобальною економічною кризою); проблема бідності; високий рівень інфляції і заборгованості по з/п; низька якість медичного обслуговування. Шляхи вирішення проблем: зростання рівня уваги інститутів влади до проблем соціального захисту населення; реформування системи соціального страхування (запровадження обов’язкового медичного страхування (тоді, можливо, якість медичних послуг досягне необхідного рівня); реформування пенсійної системи і системи надання пільг, зокрема, необхідність введення пільг за соціальним, а не за професійним статусом; активна підтримка держави безробітних (є особливо актуальною за нинішніх умов), зокрема, найвразливіших верств населення (молоді, пенсіонерів тощо)..

64. Поняття інвалідності її види та основні складові соціального захисту інвалідів

Інвалід (І)- є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Інвалідність визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи, які встановлюють групи інвалідності: перша, друга, третя, а особам у віці до 16 років категорія «дитина-інвалід». Класифікація: За віком: діти-інваліди; інваліди-дорослі. По виникненню інвалідності: І. з дитинства; І. війни; І. праці; І. загального захворювання. По ступеню працездатності: І.працездатні; частково працездатні; непрацездатні І.; Так, І. I групи (непрацездатні), І. II групи (тимчасово непрацездатні чи працездатні в обмежених сферах), III групи (працездатні в певних безпечних, не шкідливих для здоров’я умовах праці). За характеому захворювання І. поділяються на: мобільних; маломобільних; нерухомих. Права І. та основні аспекти їх захишеносіт відображені у ЗУ «Про основи соціальної захищеності І. в Укр.» Загалом механізм соц.захисту І. включає такі складові: 1.Адмін-правові:законодавче закріплення ек., політ, соц-побут., соц-псих. Прав та гарантій; надання статусу безробітніх; квата на працевлаштування (4% від аг., к-ті робочих місць) ; 2.орг-ек.: пільги із сплати податків та обов’язкових платежів п-вам, які використовують найману працю І.; дотації роботод. на працевлаш. І.; надання податкової пільги у підвищеному розмірі (150% для І. 1-2групи, особам у яких знаходиться на утриманні дитина-інвалід); надання засобів реабілітації, пересуваня, протезування; пристосування житла, пільговий проїзд у транспорті; забезп. соц..інфраструктурою; соц.. допомоги та пенсії по інвалідності, надіння пільгових рецептів(50% знижки); 3.соц-псих.:.пропаганда толерантного відношення; показові акції для привернення уваги до цієї проблеми; спортивні змагання серед категорій людей з особливими потребами.