5. Соціальна стратифікація суспільства та її оптимальні пропорції

Сучасне суспільство характеризується наявністю груп, які розпоряджаються значно більшими ресурсами багатства та влади, ніж інші групи. Наявну в суспільстві (спільнотах і групах) нерівність між індивідами й об'єднаннями індивідів, яка виявляється в неоднаковому доступі до соціальних благ і ре­сурсів та володінні ними, називають соціальною стратифікацією. Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, що існує в певному суспіль­стві в певний історичний період. Вона є стійкою, регулюється та підтримується інституційними механізмами, постійно відтворюється й модифікується.

Стратифікація має такі основні виміри (критерії): • прибуток, власність; • освіта; • влада, престиж.

Клас — угруповання людей на основі нерівного становища щодо основних соціальних ресурсів, які визначають їхні життєві шанси, соціальні претензії та соціальні можливості спільно діяти.

У західному індустріальному суспільстві розрізняють, як правило, три класи: Вищий клас. До нього зараховують роботодавців, керівників, топ-менеджерів, усіх, хто володіє виробничими потужностями чи контролює їх, має високий майновий ценз (багатство); Середній клас - Сукупність соціальних груп, що займають проміжну позицію між верхами і низами суспільства, виконуючи внаслідок цього функцію соціального медіатора (посередника); Нижчий клас. До нього належать малокваліфіковані робітники, особи без професійної кваліфікації (так звані «сині комірці»).

Оптимальною вважається пропорція, за якої в суспільстві переважає чисельність середнього класу.

6. Соціальні індикатори суспільного розвитку

Основним критерієм суспільного розвитку є оцінка соціального розвитку особистості в процесі соціального розвитку суспільства. Така позиція заснована на переконанні, що соціальний розвиток суспільства і соціальний розвиток особистості — взаємообумовлені процеси.

Особистість — це людина, взята в системі таких психологічних характеристик суспільства, що соціально обумовлені, виявляються в суспільних по природі зв'язках і вчинках людини, що мають істотне значення для неї самої і навколишнього оточення. Особистість має свободу волі. Свобода волі — поняття, що означає можливість безперешкодного внутрішнього самовизначення людини у виконанні тих чи інших цілей і задач особистості.

Тільки вільні люди, що володіють волею жити гідно, зможуть гідно відстояти свою волю і права.

Іншими значимими характеристиками розвитку особистості, а через її призму розвитку суспільства, є специфічні людські здібності і властивості (мова свідомість, трудова діяльність і ін.). Вони не передаються людям у порядку біологічної спадковості, а формуються при житті, у процесі засвоєння культури, створеної попередніми поколіннями.

Особливе значення для соціального розвитку особистості має її самовизначення, що включає становлення особистості і її самоідентифікацію з тією чи іншою соціальною групою, соціальною спільністю.

В останні роки велика увага в аспекті суспільного розвитку отримала категорія «людський капітал». Індивідуальний людський капітал складають індивідуальні здоров'я, культура, освіта, професійні і побутові знання і навички, соціальна захищеність.

Однієї з найважливіших рис соціального розвитку є характер дозвілля. Воно може бути компенсаторним (у тому числі за рахунок задоволення шкідливих пристрастей) чи індивідуально-розвиваючим. Суспільний розвиток, орієнтований на таке дозвілля, буде спрямовано не тільки на поліпшення матеріальних можливостей людей для відпочинку, але і на їхню психологічну переорієнтацію у виборі видів і способів дозвільної діяльності.

Найважливішим показником спрямованості соціального розвитку стає характер соціальних відносин. Вектор розвитку може бути розгорнутим у 2 напрямках: 1.убік посилення нерівності, що приводить до росту соціальної напруженості; 2. коли формується декомпозиція статусів соціальних груп і виникає соціальне перемир'я, яке дозволяє соціальному розвитку здобувати стійкий прогресивний характер. Усі зазначені характеристики відбивають ті чи інші сторони суспільного розвитку й у залежності від специфіки дозволяють судити про прогресивність чи регресивності цього розвитку.