49. Соціальне партнерство його примирна функція в досягненні злагоди і гармонії в суспільстві

Соціальне партнерство це надійна основа для попередження, регулювання і вирішення трудових конфліктів цивілізованим, конструктивним шляхом у рамках відповідного правового поля, на основі договорів, угод, з використанням методів, процедур, сформульованих у законодавчих і нормативно-правових документах України. Врегулювання соціально - трудових конфліктів у системі соціального партнерства відбувається переважно за такими напрямками: а) досягнення згоди чи примирення зусиллями самих конфліктуючих сторін, підписання колективного договору, угоди чи соціального контракту; б) шляхом примирно-посередницьких процедур, використання трудового арбітражу; в) через судовий розгляд. Найважливішим механізмом вирішення трудового конфлікту є колективний договір, угода, що містять права та обов'язки сторін, у тому числі і при виникненні конфлікту. Найголовніша складова регулювання трудових конфліктів — примирно-посередницькі технології, що мають відповідно до законодавства своєрідні сутнісні характеристики і специфічне соціальне призначення. Соціальне партнерство ефективно сприяє наповненню реальним змістом самого процесу попередження, локалізації і регулюванню трудових конфліктів, недопущенню їх розростання і перенесення на загальнонаціональний рівень. Таким чином соціальне партнерство — це система ненасильницьких засобів і методів регулювання протиріч і проблем. Голов­ним засобом є переговори, що проводяться по різних напрямах з використанням механізмів узгодження цілей і інтересів конфліктуючих сторін, забезпечення інформування, координації дій і конт­ролю за виконанням прийнятих договорів і угод.

49. Захист соціально вразливих категорій населення як пріоритетний напрямок соціальної політики, соціального розвитку і соціального захисту

Соціально вразливими верствами населення, в широкому розумінні, є представники вразливих/пригнічених верств населення, а саме: індивіди або соціальні групи, що мають більшу, ніж інші, ймовірність зазнати негативних впливів соціальних, екологічних факторів або дістати хвороби. Синонімом цього поняття є «групи ризику», які є об’єктом постійної уваги представників соціальних служб. Вони є потенційними клієнтами відділів соціальної роботи за місцем їх проживання. Тому такими клієнтами працівників соціальних служб є різні за віком люди (від немовлят до престарілих) і представники різних рас, етнічних груп, соціоекономічних рівнів, релігій. До таких категорій громадян належать, ті особи які на рівних умовах не можуть конкурувати перш за все на ринку праці, в тому числі: молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно - технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової (альтернативної (невійськової)) служби і якій надається перше робоче місце, дітям сиротам, які залишилися 6ез піклування батьків, а також особам, котрим виповнилося п’ятнадцять років і які (за згодою одною батьків або особи, яка їх замінює) можуть, як виняток, прийматись на роботу; жінки, які мають дітей віком до шести років; одинокі матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей інвалідів; багатодітні сім’ї; неповні сім’ї та сім’ї з дітьми; інваліди; особи передпенсійного віку тощо.

Очевидно, що не всі наведені категорії однаковою мірою охоп­лені соціальним захистом. Не завжди ми можемо констатувати, що в Україні надаються необхідні послуги всім цим категоріям клієнтів. Соціальну роботу серед них здійснюють як державні, так і громадські організації, а також церковні громади. Кожна з зазначених вище категорій потребує особливої уваги з боку суспільства і держави в аспекті побудови диференційованого підходу до соціального захисту низькоконкурентних груп населення на ринку праці. І хоча законодавством України визначено права і гарантії зайнятості для соціально вразливих верств населення, реальний досвід свідчить про існування певних обмежень в економічній і в політичній діяльності жінок, молоді, інвалідів, осіб передпенсійного віку. Законодавство, що існує в Україні, створює лише певне правове поле і передумови для рівноправності, але не забезпечує її.