49. Методи управління соціально-трудовими конфліктами які сприяють їх подоланню

Соціально-трудовий конфлікт — це особливий вид соціального конфлікту, який проявляється через зіткнення двох чи більше різнонаправлених сил, інтересів, поглядів із приводу соціально-трудових відносин та умов їх забезпечення. Вирішення конфлікту являє собою ліквідацію повністю або частково причин, що призвели до конфлікту або зміну цілей учасників конфлікту. Управління конфліктами — це цілеспрямоване оперування заходами з усунення(мінімізації) причин, що породжують конфлікт, чи корекції поведінки учасників конфлікту. Існує досить багато методів управління конфліктами, які сприяють їх подоланню. Загалом їх можна представити у вигляді кількох груп, кожна з яких має свою сферу застосування: внутрішньоособистісні, тобто методи впливу на окрему особистість (знаходять відображення в умінні вільно організувати свою власну поведінку, висловити свою точку зору, не викликаючи захисної реакції з боку іншої людини. Деякі автори пропонують використовувати спосіб «я — висловлювання», тобто спосіб передачі іншій особі вашого відношення до певного предмета, без звинувачень і вимог, але так, щоб інша людина змінила своє ставлення); міжособові методи, або стилі поведінки в конфлікті (під час розгортання конфліктної ситуації її учасникам необхідно обрати форму, стиль своєї подальшої поведінки з тим, щоб це найменше відобразилось на їхніх інтересах); структурні, або методи усунення організаційних конфліктів (методи впливу переважно на організаційні конфлікти, що виникають через неправильний розподіл повноважень, організацію праці, прийняту систему стимулювання і т. ін. До таких методів відносять: роз’яснення вимог по роботі, координаційні й інтеграційні механізми, використання систем винагород); переговори представляють широкий аспект спілкування, що охоплює багато сфер діяльності сторін. Як метод вирішення конфліктів переговори — це набір тактичних прийомів, спрямованих на пошук взаємовигідних рішень для конфліктуючих сторін.; відповідні агресивні дії у відповідь (цю групу методів застосовують у крайніх випадках, коли вичерпані можливості всіх попередніх груп).

49. Переговори та посередництво в вирішенні конфліктів соціально-трудового характеру

Переговори – це найбільш простий, зручний і поширений спосіб мирного вирішення спорів. Зміст переговорів полягає в пошуку рішення розбіжностей самими сторонами, що сперечаються, шляхом установлення безпосереднього контакту і досягнення угоди між ними. Посередництво — це сприяння процесу досягнення домовленості між сторонами, яке здійснюється третьою стороною. Посередництво припускає активну участь посередника в переговорах, включаючи внесення пропозицій з окремих аспектів питання або у відношенні спору в цілому. Посередник стимулює конструктивне обговорення спірних питань і сприяє порозумінню сторін передусім через упровадження певних процедурних правил, формування порядку денного переговорів, впливу на психологічну атмосферу, в якій відбуваються переговори. Посередництво є творчим процесом, в якому велику роль відіграють інтуїція, досвід, що мають допомогти посереднику знайти таку тактику дій, що буде адекват­на: 1) специфіці конфлікту; 2) стилям поведінки в конфлікті й на переговорах сторін конфлікту; 3) цілям посередництва. Успішний посередник — це тверезий реаліст, який, не ставить на меті досяг­нення «справедливого» або «найкращого» рішення конфлікту, а прагне прийнятного для сторін врегулювання спірного питання (спірних питань). Права, роль і функції посередника в роботі примирної комісії на сьогодні законодавчо не регулюються, а визначаються за згодою сторін. Таким чином, участі в переговорах у примирній комісії передують переговори посередника зі сторонами стосовно умов своєї участі в урегулюванні конфлікту. Це відповідальний етап діяльності посередника, який впливає на кінцеву ефективність його роботи. Щоб досягти успіху, треба бути готовим до жорсткого обстоювання найширших повноважень щодо управління процесом переговорів. У випадку, коли сторони демонструють низьку готовність до співпраці і взаємну недовіру, посереднику доцільно запланувати окремі зустрічі з кожною стороною, акцентувати роботу в перший день переговорів на створенні взаємовідносин, необхідних для розробки інтегруючого рішення. Загалом процес посередництва має дві орієнтації: - на досягнення домовленості; - на поліпшення стосунків між сторонами. У реальному процесі посередництва, як правило, мають місце обидві орієнтації, співвідношення яких визначається посередником на основі аналізу конкретної ситуації.