48.Об’єктивна необхідність соціального захисту цієї категорії населення. Мінімальні гарантії в оплаті праці як елементи соціального захисту найманих працівників

У 1993 р. Верховна Рада України затвердила Концепцію соціального захисту населення, де зазначено, що джерелом підвищення добробуту населення має стати ефективна праця, трудова активність населення та підприємницька ініціатива. Причини захисту

- пов’язано з тим, що реалізувати конституційне право на працю працездатному громадянинові сьогодні досить важко, а інколи і неможливо.

- рівень захисту і безробітних, і зайнятих досить низький.

-розмір допомоги по безробіттю значно нижчий від прожиткового мінімуму числа зайнятих

- рівень оплати праці понад 70  % зайнятих є нижчим від прожиткового мінімуму

- залишається ще значною сума заборгованості за низ­ку років по заробітній платі

-потребує вдосконалення нормативно-правова база щодо зайнятості населення

-неефективною залишається підтримка власного бізнесу або самозайнятості.

- не є соціально справедливою підтримка тих, хто втратив своє здоров’я на виробництві

Мінімальна заробітна плата, відповідно до Закону України «Про оплату праці» - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробіт­ної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

До державних норм і гарантій відносять також норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою не з вини працівника; за продукцію, що виявилася браком не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам, які молодші 18 років, за скороченої тривалості робочого дня, оплату щорічних відпусток, за час виконання державних обов’язків та підвищення кваліфікації, обстеження в медичному закладі, при переведенні за станом здоров’я чи через вагітність на легшу нижчеоплачувану роботу, при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів; при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службових відрядженнях тощо.

49. Мінімальна заробітна плата, і її місце в системі соц. Захисту.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Мінімальна заробітна плата, відповідно до Закону України "Про оплату праці"(ст. 3) - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати згідно з Законом України "Про оплату праці" (ст. 9) визначається з урахуванням: вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни; загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів. До державних норм і гарантій відносять також норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою не з вини працівника; за продукцію, що виявилася браком не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам, які молодші вісімнадцяти років за скороченої тривалості робочого дня, оплату щорічних відпусток, за час виконання державних обов'язків та підвищення кваліфікації, обстеження в медичному закладі, при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; тощо. При встановленні мінімального рівня заробітної плати документи МОП рекомендують враховувати потреби працівників та їх сімей, вартість життя, соціальні пільги, рівень інфляції, а також показники, які впливають на рівень зайнятості (наприклад, рівень продуктивності праці, кількість безробітних та ін.).

49. Індексація заробітної плати працюючих. як елемент захисту в умовах інфляції. Компенсація втрати частки заробітної плати в зв’язку з затримкою її виплати. Державні гарантії щодо зайнятості, підготовки та перепідготовки кадрів.

Складовою системи соціального захисту працюючого населення - це індексація грошових доходів відповідно до рівня цін. Індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії; соціальна допомога (сім'ям з дітьми, по безробіттю, тимчасовій непрацездатності тощо); стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника; грошова компенсація при поновленні на роботі; інші виплати, якщо відповідно до законодавства вони провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Індексації підлягають грошові доходи громадян у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, що перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць після утримання податків і платежів на коефіцієнт приросту споживчих цін. У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається за кожний місяць окремо і підсумовується. Державні гарантії зайнятості при організації професійного навчання: надання права вибору майбутньої професії для навчання відповідно до психофізіологічних і медичних показників працівника, його бажання та з урахуванням потреб народного господарства регіону в кадрах; безкоштовне забезпечення державною службою зайнятості інформацією про наявність на території проживання громадян учбової мережі, проведення консультацій з правових, економічних питань і профорієнтації; безкоштовне навчання новій, другій професії (спеціальності), підвищення кваліфікації з виплатою стипендій на весь період навчання.