40.Необхідність соц. Регулювання та захисту соціально-трудових відносин в умовах ринкової ек.-ки

Ринкова трансформація української економіки та реалізація завдань економічного зростання потребують якісно нового стану соціально-трудових відносин (СТВ), які були і залишатимуться найважливішим індикатором ефективності реформ в країні, вагомим чинником підвищення результативності праці, якості життя й розвитку особистості.

Сучасний стан соціально-трудових відносин відображає суперечності між ціною і вартістю робочої сили, віддзеркалює існуючі деформації трудових цінностей, рівень конфліктності у суспільстві внаслідок недосконалої державної політики, яка понад десятиріччя проводилася ціною соціальних втрат. Певні прорахунки ринкових реформ, орієнтованих суто на економічну парадигму, без урахування соціальних цінностей, стали перешкодою стрімкого піднесення продуктивності праці, подальших економічних перетворень в Україні та інноваційного розвитку держави.  Виникла нагальна  потреба в усвідомленні нового економічного змісту взаємодії роботодавців і найманих працівників, розробки нової концепції розвитку соціально-трудових відносин та оновлення методичних підходів до їх регулювання в умовах ринкової трансформації економіки.

З метою уникнення негативних наслідків у ринковій економіці потрібен надійний механізм соцалього захисту, здатний нейтралізувати ці негативні процеси. Поняття «соціальний захист» зявилося у США у 1935р., проте в Україні це поняття почало широко вживатися тільки на ета­пі переходу до ринку, хоча у тій чи іншій формі соціальний за­хист завжди був притаманний суспільству. Соціальний захист слід розглядати як систему законодав­чих, економічних, соціально-психологічних гарантій, яка на­дає працездатним громадянам рівні умови для покращання свого добробуту за рахунок особистого трудового вкладу в конкретних економічних умовах, а непрацездатним та соціаль­но вразливим верстам населення — перевагу в користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну під­тримку, зниження податків.

Кінцевою метою соціального захисту є надання кожному чле­нові суспільства, незалежно від соціального походження, націо­нальної або расової приналежності, можливості вільно розвива­тися, реалізувати свої здібності

Однак із впевненістю можна наголошувати на тому, що проблема становлення соціально-трудових відносин ринкового типу та їх регулювання  залишається в Україні все ще не вирішеною та недостатньо вивченою.

41.Соціальний захист, соціальна справедливість і соціальна безпека.

Ключовим принципом у реалізації соціальної політики виступає забезпечення соціальної справедливості. Соціальна справед­ливість — соціально-психологічне сприйняття принципів і форм організації суспільства, що відповідає інтересам людей і соціальних груп, тобто узагальнена моральна оцінка суспільних відносин. При визначені соціальну справедливість найчастіше співвідносять із соціальною рівністю, і в цьому контексті соціальна справедливість розуміється як міра рівності й нерівності в розподілі матеріальних і духовних благ у суспільстві, статусів і влади, а також у стані життя різних суспільних груп.

В Україні це поняття почало широко вживатися тільки на етапі переходу до ринку, хоча у тій чи іншій формі соціальний захист завжди був притаманний суспільству. Формування сучасних систем соціального захисту у світі було пов’язане з усвідомленням необхідності створення соціальних амортизаторів ринкових ризиків.

Соціальний захист слід розглядати як систему законодавчих, економічних, соціально-психологічних гарантій, яка надає працездатним громадянам рівні умови для покращання свого добробуту за рахунок особистого трудового вкладу в конкретних економічних умовах, а непрацездатним та соціаль­но вразливим верстам населення — перевагу в користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків.

Кінцевою метою соціального захисту є надання кожному членові суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності.Іншою метою є також підтримання стабільності в суспільстві.

Соціальна безпека - це відсутність неприпустимого соціального(у кожен сучасний момент і в майбутньому) природного ризику, обумовленого впливом оточуючого середовища та обставин. Вона (соціальна безпека) відображає стан і характеристики міри досягнення оптимального рівня безпеки взагалі і виступає як можливість людини задовольнити свої потреби, сполучити індивідуальні і суспільні інтереси.

З поняттям соціальної безпеки як складової національної безпеки узгоджується також інша мета соціального захисту - підтримання стабільності у суспільстві, тобто попередження соціальної напруженості, яка виникає у зв'язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю, знаходить свій прояв у страйках, актах громадянської непокори, сутичках між окремими групами населення.

Як бачимо, соціальний захист є тісно повязаним з соціальгою безпекою в суспільстві та якістю життя населення. Адже кінцева мета і соціального захисту як складової соціальної політики, і соціальної безпеки практично тотожні.