35.Суб’єкти фінансового забезпечення розвитку соціальної сфери

Соціальна сфера – це сукупність галузей, програм, заходів спрямованих на досягнення соціальних цілей і результатів, покликаних підвищити суспільний добробут і поліпшити якість життя населення.

Потреба у розгалуженій системі соціального захисту перевищує здатність наявних економічних моделей до повного забезпечення цієї потреби. Тому серед головних проблем розвинених країн – пошук ефективних джерел коштів на соціальний захист. Джерелами прямого й непрямого фінансування соціальної сфери є:

• безпосередні бюджетні видатки;

• “податкові видатки” у вигляді пільг, відшкодувань, відстрочок;

• особисті кошти й зобов’язання громадян;

• страхові внески до державних і недерж. Страх. фондів;

• усуспільнення коштів підприємств у вигляді їхнього зобов’язання щодо виконання соціальних функцій;

• громадські ініціативи – різного роду фонди та збори;

• кредити тощо.

Крім того, досить ефективним джерелом фінансування соціальної сфери виявляється підтримка і всебічна мотивація розвитку малих підприємств соціального спрямування на базі надання державного майна і використання державної інфраструктури.

36. Бюджетне і позабюджетне фінансування розвитку соціальної сфери

У сучасних умовах в Україні здійснюється перехід на використання нових механізмів змішаної фінансової участі в реалізації соціальних програм, тобто механізмів залучення позабюджетних коштів для фінансування соціальної сфери. Крім цього, реформується система соціального страхування, що з другорядних методів фінансування переходить у розряд основних і найбільш адекватних ринковим умовам. Нині у соціальну сферу направляється кілька фінансових потоків.Бюджетні джерела:державний бюджет;бюджети регіонів;місцеві бюджети;ресурси міжбюджетного перерозподілу.Позабюджетні джерела:державні соціально-страхові фонди, позабюджетні фонди регіонів;недержавні соціальні фонди;кредитні ресурси, залучення коштів фірм і домашніх господарств (територіальні позики);використання потенціалу некомерційних неурядових організацій.Зовнішні джерела:кредити, позики міжнародних фінансових організацій;гуманітарна допомога з-за кордону.Витрати на соціальну сферу від ВВП становлять в Україні в середньому близько 18 %, однак основна вага соціальних витрат лежить сьогодні на бюджетах регіонів та їх місцевих структур, з яких фінансується приблизно 80 % усієї соціальної сфери.Поряд і паралельно з бюджетною системою в Україні функціонує порівнянна з нею за масштабами позабюджетна фінансова страхова система.До державної соціально-страхової системи відносяться: Фонд зайнятості;Пенсійний фонд;Фонд соціального страхування;Фонди обов’язкового медичного страхування (проект). Вони формуються за рахунок страхових платежів підприємств усіх форм власності, обов’язкових страхових внесків працюючих громадян, асигнувань з державного бюджету.

37.Сучасний стан і проблеми розвитку соціальної сфери в Україні

Сучасний стан розвитку соціальної сфери в Україні має як позитивні, так і негативні тенденції. Так, серед переваг розвитку позитивних тенденцій соціального розвитку нащої держави слід виділити наступні аспекти: 1) формування нової генерації україїнців – з свідомістю вільної людини; 2) розширення світогляду і можливостей розвитку людини; 3) свобода слова, думки і віросповідання; 4)вільний доступ до інформації; 5) можливість вільної транскордонної міграції; 6) розвиток сфери страхування і особливо соціального; 7) впровадження передових світових методів лікування, технологій діагностики; 8) створення різноманітних систем – альтернативних державному тощо.

Україна як країна наздоганяючого розвитку на сьогодні має досить багато проблем в плані динаміки прогресивності соціального захисту. Так, слід зазначити, що має місце вражаюча диференціація в суспільстві за доходами, за роки незалежності втрачено багато цивілізаційних остовів суспільного розвитку, до числа яких відносяться і моральні складові соціальногобуття.

Для вирішення накопичених проблем потрібне перш за все закріплення позитивних й нівелювання негативних тенденцій розвитку, при цьому варто розвивати науку, широко впроваджувати її досягнення в усі сфери життя: економіку, промисловість, юриспруденцію, медицину та освіту і на цій основі виводити Україну на міжнародний рівень. Цей процес повинен бути не циклічним, а неперервним.

Та, насамперед, потрібно починати із найменшого пересічного українця – із себе і з відносин з ближнім: піднімати рівень власної свідомості, самоаналізу виконувати обов’язок на місці, займати активну життєву позицію. Зважено приймати рішення, що стосується вибору державних мужів. Укорінювати в свідомості українця почуття господаря на своїй землі та підприємницькі позиції. Підіймати рівень культури до європейського. І мабуть, - це і є головним вектором в забезпеченні поступальності і прогресу в соціальному розвитку української держави.