33. Соціальні нормативи і соціальне планування

Соціальні нормативи – це регламентовані значення соціальних показників, що виражають систему типових вимог соціальних суб'єктів до соціальних об'єктів з метою забезпечення відтворення і розвитку суспільства як цілого, та вирішення його соціальних проблем. Соціальні нормативи покликані відбити і закріпити найбільш оптимальний вплив на людину не тільки умов його праці, але і всіх умов його життєдіяльності. Соціальні нормативи пов'язані з процесами соціального управління і використовуються у розробці основ соціальної політики.

Найбільш важливі групи соціальних нормативів:

I група – нормативи, що мають "природничо - наукове" обґрунтування і є найбільш об'єктивними (норми харчування, одягу, медикаментів, витрат на комунальні послуги). II група – це нормативні показники по визначенню рівня допомоги у разі нестандартних ситуацій (на поховання, при втраті годувальника, тощо). Ця група нормативів залежить від рівня розвитку економіки.

III група – це нормативи, що важко нормувати, але можна планувати і вони включають: нормативи рівня здоров'я; нормативи рівня життя; нормативи тривалості життя;нормативи рівня травматизму (виробничого і побутового).

Соціальне планування — це науково обгрунтоване визначення перспектив і показників розвитку соціальних інститутів, явищ і процесів, а також розробка заходів для досягнення бажаного на всіх рівнях формування соціальних відносин. Існує ціла низка методів соціального план.-ня, як:

 нормативний. Нормативи є засадними для визначення показників соціального розвитку;

 аналітичний, що поєднує аналіз і узагальнення. За допомогою цього методу соціальний прогрес поділяється на складові і визначаються основні напрямки реалізації програми;

*соціального експерименту, який полягає у перевірці механізму дії на прикладі якогось одного об’єкта;

* економіко-математичний (лінійне програмування, моделювання, багатофакторний аналіз, теорія ігор тощо), що передбачає кількісний аналіз за використання вищезгаданих методів та ін..

Для оцінки відповідності реального стану науково обґрунтованим вимогам у плануванні використовують соц. показники. Вони є кількісними і якісними хар.-ми стану, тенденцій і спрямувань соц.. розвитку й розраховуються на підставі статистичних даних. Для глибшого вимірювання проводяться соціологічні дослідження. Отже, правильне розуміння соціальних показників сприяє всебічному обгрунтуванню управлінських рішень, збільшенню ефективності планування.

34. Види соціальних планів і програм

Соціальна програма - комплекс узгоджених заходів за цілями, строкам, ресурсами та виконавцями у масштабах визначеної території та галузі соціальної сфери, що спрямовані на вирішення комплексу соціальних проблем.

Соціальні програми можна класифікувати за двома групами: видами програм та цільовим адресатам (одержувачам).

Соціальні програми: страхові (добровільне медичне страхування, страхування від нещасних випадків, страхування життя та недержавне пенсійне забезпечення); житлові (іпотечне кредитування, позики на придбання житла); Пільгові та компенсаційні (харчування, проїзд, туристичні путівки); розвиток персоналу (у тому числі освітні програми); культурно-оздровітельние (оренда спорт залів та інвентарю, організація і проведення спартакіад).

Основні одержувачі (адресати) соціальних програм: працівники, члени їх сімей; пенсіонери компанії; молоді фахівці.

Соціальний план - це система заходів, спрямована на удоско­налення соціально-демографічної структури трудового колективу та задоволення його матеріальних і духовних потреб.

План соціального розвитку, як правило, складається з чотирьох розділів:

1.                Удосконалення соціальної та демографічної структури колективу.

2.            Удосконалення умов праці, охорона її, підтримка та зміцнен­ня здоров'я працівників.

3.            Підвищення життєвого рівня, поліпшення житлових та побу­тово-культурних умов працівників.

4.            Підвищення трудової та громадської активності працівників, розвиток самоуправління