29.Нерозв’язані проблеми нормативно-правового забезпечення соціально-політичного розвитку в Україні

Нормативно-правове забезпечення створює умови для ефективного процесу підготовки, прийняття та реалізації рішень з питань соціального управління. Воно полягає в організації розробки та використання методичних документів, а також ведення нормативного господарства в системі управління соціально-політичними процесами. На жаль, в Україні є низка нерозв’язаних проблем, що стосуються нормативо-правового забезпечення соціально-політичного розвитку. Зокрема це стосується недосконалої законодавчої бази щодо регулювання прихованого безробіття. У зв'язку з його великими обсягами виникає потреба у виокремленні заходів щодо його регулювання.  Серед них можна виділити такі: організація і формування перекваліфікації вимушено неповно зайнятих, які цього бажають; переведення таких працівників на інші ділянки роботи; допомога у працевлаштуванні на інших підприємствах на окремі робочі місця чи за сумісництвом; сприяння в організації власної справи; залучення до участі в громадських роботах, які організовані за таким принципом, щоб частково безробітні мали можливість їх виконувати. Окремо потрібно розглянути питання поліпшення працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (молодь, жінки, інваліди). Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад повинні посилити контроль за забезпеченням соціального захисту таких громадян. Має місце також недостатній захист материнства і як наслідок, багато жінок через прагматичні цілі вибирає для себе кар'єру, а не материнство, і рівень народжуваності залишається невисоким. система захисту материнства практично не сформована. Для захисту материнства в Україні характерний низький рівень фінансових пільг, гарантій та виплат, низька доступність соціальних послуг, вузький вибір засобів стимулювання народжуваності, відсутність чіткого бачення шляхів розвитку керівництвом держави і, як наслідок, низька ефективність некоординованих кроків у цій сфері. Серед інших проблем – занадто низьке фінансування молодіжного житлового будівництва; нерівність прав і роботодавців і найманих працівників (згідно нового Труд.кодексу права роботодавці значно посилились) та багато ін..

30. Соціальна сфера як основа соціально-політичного розвитку

Соціальна сфера-це сукупність галузей, програм, заходів спрямованих на досягнення соціальних цілей і результатів, покликаних підвищити сусп. добробут і поліпшити якість життя населення.Реалізація соціальної політики у будь-якому суспільстві здійснюється через певну систему соціальних інститутів, фінансових і правових механізмів та рівнів управлінського впливу. У сукупності перераховане являє собою особливу соціальну сферу суспіль­ства і сукупність галузей соціального комплексу.

Соціальна політика — це діяльність владних структур, інших суб’єктів соціально-політичного життя, що знаходить свій вияв в управлінні соціальним розвитком суспільства, у здійсненні заходів для задоволення матеріальних і духовних потреб його членів та в регулюванні процесів соціальної диференціації суспільства. Основною метою соціальної політики є досягнення в суспільстві рівноваги, стабільності, цілісності й динамізму.

Як свідчить суспільна практика, соціальна політика покликана розв’язувати суперечності між поточними й перспективними інтересами суспільства, між інтересами класів, соціальних груп та верств, які (інтереси) зовсім не однакові. Соціальна політика постійно відповідає на запитання: інтереси яких соціальних груп задовольнити негайно, а яких груп пізніше, як саме можна задовольнити ці інтереси.

Ефективна соціальна політика в суспільстві перебуває у нерозривному зв’язку з процесами всебічної демократизації політичної системи. гласність та вільне виявлення думок представників усіх груп і верств суспільства з питань соціальної та економічної політики є важливим засобом «зворотного зв’язку» орга­нів управління з масами, надійним захисним механізмом суспіль­ства від різного роду виявів волюнтаризму й суб’єктивізму в соціальній політиці. Добре налагоджений народний контроль над реалізацією соціальної політики — це, по суті, єдине ефективне знаряддя боротьби з корумпованістю посадових осіб та порушенням законів. У разі необхідності для вирішення особливо гострих і масштабних соціальних проблем можна використати й всенародні референдуми.