19. Роль і функції держави та її інститутів у розробці і реалізації соціально-політичного розвитку

У соціальній політиці сучасної соціальної держави ключову роль відіграє держава, завдячуючи якій виникають, існують і діють інші суб’єкти, як-то об’єднання, громадські, благодійні організації тощо. Для держави, яка проголосила побудову соціально орієнтованої ринкової економіки (згідно з Конституцією Україна поставила це собі за мету), соціально-політична діяльність пов’я­зана з низкою заходів уряду, спрямованих на підвищення добробуту населення і посилення соціального захисту громадян шляхом реалізації різноманітних соціальних програм та заходів.

Соціальна політика за своєю суттю і повинна бути спрямована на побудову держави загального добробуту. «Держава загального добробуту» — широке поняття, і сутність його полягає в тому, що держава взяла на себе обов’язок забезпечувати повний добробут населення.

Особливість, унікальність ролі держави полягає у відповідальності за соціальну стабільність у суспільстві, стійкість соціаль­ного стану громадян, родин, соціальних груп, політику прогресив­ного розвитку суспільства. Це зумовлено самою природою держави як єдиного політичного й правового суб’єкта, що володіє всім спектром владних повноважень.

Соціальна політика є функцією державної діяльності й відповідальності, сюди входять:

-заходи й програми, безпосередньо спрямовані на забезпечення соціальних винагород у формі прибутку або послуг, включ­но з освітою, здоров’ям, соціальним захистом та персональними соціальними службами (догляд за людиною, розвиток людини, реабілітація та профілактика);

-заходи, що регулюють приватну поведінку для потреб досягнення соціальних цілей, як-то права та обов’язки громадян, забезпечення прав людини та правосуддя, заходи працевлаштування, заходи для захисту споживачів, заходи стосовно сім’ї включно із сімейним правом;

-соціальні та інші місцеві заходи, як, приміром, заходи з метою перерозподілу податків, фінансові заходи для надання робочих місць, забезпечення доступності перевезень, заходи по забезпеченню прав орендарів тощо.\

20. Генезис соціальної держави.

Людство пройшло довгий шлях у своїй історії, доки соціаль­ні функції держави набули масштабного характеру і стали домінуючими. Починаючи з античності, європейська цивілізація пройшла кіль­ка етапів у своєму розвитку.

Перший етап можна позначити як етап політичної держави. Це період античних міст-полісів, у яких домінувала політична сфера життя. Другий етап характерний для періоду середньовіччя, коли на перше місце в діяльності держави вийшли релігійно-ідеологічні функції, пов’язані з узаконюванням, поширенням і підтримкою релігійно-церковних догматів і норм у житті суспільства. Це період держави релігійної.

Промислова революція та її наслідки — бурхливий розвиток капіталістичних відносин, укрупнення ринків, створення масштабних фінансових інститутів — зумовили необхідність висунути економічну політику на перший план у діяльності держави. Цей період можна назвати економічним. Результатом функціонування економічних держав з’явилися, з одного боку, їх бурхливий розвиток у промисловому, технологічному, фінансовому плані, але з іншого, — рідка соціальна і матеріальна диференціація суспільства, загострення соціальної напруженості і невдоволення серед масових груп населення. Держава була вимушена взяти на себе функцію підтримки й підвищення рівня соц. справедливості в суспільстві та створення рівних умов для розвитку всіх соц. груп і громадян суспільства.

У результаті в першій половині XX століття в багатьох країнах Європи починають поступово формуватися ознаки соціальної держави, а економічна доцільність поступово починає розглядатися крізь призму соціальної доцільності і соціальних цінностей. У діяльності держави починає займати домінуюче положення новий напрямок, що одержує назву соціальної політики.