Тема 7.2. Антропогенне ландшафтознавство

№ з/п

Питання

Відповідь

1.

Ландшафтоутворюю-чі фактори

Види антропогенного впливу на ландшафти:

1. природні;

2. антропогенні – пов’язані з господарською

діяльністю людини.

1. вплив на рельєф (спостерігається на 70%

території суші): це створення техногенних

форм рельєфу: розробка корисних копалин,

звалища промислових відходів, будівництво

великих меліоративних систем;

2. зміна інтенсивності природних процесів:

прискорена ерозія;

вторинне засолення грунтів.

3. вплив на мікро – мезо- та макроклімат та

кругообіг води:

• внаслідок вирубування лісів;

• забруднення атмосфери;

• руйнування озонового шару;

• будівництво водосховищ, великих зрошу-вальних та осушувальних систем;

• спалювання палива (парниковий ефект).

2.

Антропогенні ландшафти –

Антропогенні

ландшафти поділяються на:

доцільні:

недоцільні:

За ступенем змін ландшафти поділяться на:

За родом діяльності людини ландшафти поділяються на:

За довгорічністю існування:

Класи сільськогоспо-дарських ландшафтів по висотному положенню:

Класи с.-г. ландшаф-тів поділяються на підкласи за структурою:

Зміни в природних ландшафтах в процесі с.- г. виробництва

Зміна складу тваринного і рослинного світу

Саморегуляція агроландшафтів

це природно-антропогенні комплекси, які сформулювалися під впливом господарської діяльності людини.

• заплановані; (доцільні);

• супутні (недоцільні).

поля, водосховища і т.д. постійно підтримуються людиною, щоб могли виконувати певні функції. Їх називають ще культурними.

яри, солончаки на зрошуваних землях - це результат нераціонального використання земель.

• умовно незмінені;

• слабо змінені;

• сильно змінені або порушені;

• доцільно перетворені

• промислові;

• сільськогосподарські;

• лісові;

• водні;

• рекреаційні (призначені для організації і проведення відпочинку людей, туризму, лікування);

• селітебні (населені пункти, території з великою густотою населення);

• белігеративні (воєнні).

• довговічні саморегульовані (водосховища);

• багаторічні;

• частково регульовані (л/смуги, ставки);

• короткочасно регульовані (поля, сади).

• рівнинні;

• гірські.

1. польовий;

2. садовий;

3. мішаний садово-польовий;

4. лугово-пасовищний.

• вирубка лісів;

• розорювання цілини;

• будівництво меліоративних систем;

• застосування хімічних речовин для захисту

культурних рослин

і, як наслідок,

• порушення співвідношення між окремими

елементами ландшафтів

• порушення кругообігу речовин (на полях

вирощують урожай і вивозять біомасу за межі ріллі) і кругообігу води.

Лугово-пасовищний підклас агроландшафтів близький до природних. Ступінь саморегуляції близька до природних ландшафтів, але тільки при нормованому випасанні худоби.

Садовий підклас і садово-польовий близькі до лісокультури, але мають низьку саморегуляцію і потребують високої агротехніки.

Польовий підклас найбільш змінений (оранка, добрива, пестициди, вивезення біомаси), нездатний до саморегуляції.

Покинуті польові ландшафти поступово повертаються до свого попереднього стану: перелоги і вторинний степ.

3.

Мета аналізу природних умов ландшафтів:

Практичне застосу-вання аналізу природних умов земель сільського-сподарського призна-чення:

Перед розробкою проектів землевпо-рядкування вивчають і аналізують такі природні умови конкретного регіону:

В період передпроектного обстеження земельних ресурсів вивчаються базові тематичні природні карти:

• організація раціонального використання земельних ресурсів;

• створення стійких агроландшафтів;

• збереження природної рівноваги ландшафтів.

• організація раціонального використання земель;

• вибір спеціалізації сільського господарства;

• вибір видів меліорації.

• дані кількісного і якісного обліку земель;

• геоморфологічні умови (особливості рельєфу, уклони поверхні, глибина і густота розчленування рельєфу, зсуви);

• гідрогеологічні умови (глибина залягання підгрунтових вод, їх запаси, хімічний склад;

• водний режим грунтів (запаси грунтової вологи та їх сезонна динаміка);

• водний баланс по основних басейнах річок;

• кліматичні дані (тривалість безморозного періоду, кількість опадів, посухи і суховії, швидкість вітру);

• грунтово-меліоративні умови (види грунтів , їх еродованість;

• геоботанічні умови (характеристика кормових угідь , лісистість території).

• грунтові;

• гіпсометричні:

• геоморфологічні;

• ландшафтні;

• агроклітатичний атлас

4.

Обгрунтування необхідності переходу до ландшафтної організації території

Положення ландшафтної організації території с.- г.підприємств:

- сучасні екологічні катаклізми та деградаційні

явища природного середовища, які є

наслідком нераціонального природоко-

ристування.

В агроландшафтах незбалансоване співвідношення природних стабілізуючих угідь: (ліса, болота, степ) і сільськогосподарських угідь (дестабілізуючих).

Наслідки цього: прискорена ерозія, деградація грунту та інші наслідки.

1. збалансоване співвідношення між природними та господарськими угіддями (30 % території повинно бути залишено в природному стані);

2. лісистість території 10…15% (в даний час в степовій зоні 2,8%).

Визначення розмірів мінімально необхідної

площі ділянок з природною рослинністю та оптимального їх розміщення (по балках, лощинах, ставки, копанки, мікрозаповідники, консервація частин ландшафту);

3) склад сівозмін та їх розміщення повинно відповідати екологічним вимогам.

Вимоги до оптимально збалансованої території

Охорона земель і ландшафтів включає:

1. стійкість ландшафта;

2. висока продуктивність;

3. безконфліктність;

4. привабливість;

5. саморегуляція ландшафту

• раціональне використання земель;

• запобігання необгрунтованому вилученню с.- г. угідь та лісових земель для інших потреб;

• захист земель від ерозії, селів, підтоплен-ня,заболочування, вторинного засолення, переосушення, забруднення відходами;

• збереження природних водно-болотних угідь;

• консервація деградованих с.- г. угідь.