Методи очищення і знезараження води в умовах тропічного клімату

Підземні води – ґрунтові і, особливо, артезіанські не потребують очищення і знезараження. У деяких випадках вимагають провести пом’якшення, опріснення, дефторування.

У залежності від їх розмірів та ступеню забруднення поверхневі водойми, здатні до самоочищення за рахунок осідання завислих частинок, сонячної радіації, аерації (окиснення органічних речовин), розведення, біохімічного окиснення, дії сапрофітних мікроорганізмів, бактеріофагів, нітри- та нітрофікації.

Проте у жарких регіонах можливе розмноження патогенних мікроорганізмів, вірусів, інших збудників хвороб. При значних забрудненнях водойм вода в них може навіть загнивати, ставати непридатною для використання в господарсько-питних цілях.

При централізованому водопостачанні воду з відкритих водойм необхідно обов’язково очищати на водогінних станціях: - на малих шляхом відстоювання і фільтрації через повільні фільтри англійського типу (з біологічною плівкою); - на великих – шляхом коагуляції, відстоювання, фільтрації на швидких (американських) фільтрах. Ці методи в тропічних регіонах на відрізняються істотно від тих, які використовуються на водогонах помірних широт і які вивчалися у розділі “Комунальна гігієна”.

Що стосується методів знезараження води на водогонах тропічних широт, то вони також ідентичні традиційним. Найбільш вживаним є хлорування (за хлорпотребою, перехлоруванням, подвійним хлоруванням з преамонізацією і з використанням газоподібного хлору, хлорного вапна, гіпохлориту кальцію), озонування, опромінення ультрафіолетовою радіацією. Ці методи також розглядалися у розділі “Комунальна гігієна”.

При місцевому водопостачанні очистка води з відкритих джерел досягається практично лише відстоюванням.

Що стосується знезараження, то одним із простих і надійних методів є кип’ятіння, але воно дозволяє знезаразити невеликі об’єми води, а в пустелях, із-за відсутності палива може бути і недоступним.

З хімічних методів для знезараження індивідуальних запасів води в умовах тропічного клімату використовують таблетки “Halazone” з хлораміном, “Chlor-dechlor” з вмістом препарату хлору більшої концентрації (вода знезаражується перехлоруванням) і гіпосульфітом натрію, який звільняється з розчинної пластикової капсули після експозиції хлорування, потім вода дехлорується. Якщо вода дуже підозріла, використовують 2 – 3 таблетки. У нас (в СНГ) для цієї мети використовують “Аквацид” і “Аквасептол”, які містять 4 мг активного хлору на 1 л води.

В багатьох країнах тропічного поясу широке використання знайшли портативні бактеріальні фільтри, у яких вода фільтрується через змінні керамічні мілкопористі фільтри, так звані свічки Беркфельда, Шамберлена, що вмонтовуються в судину. Вода фільтрується під тиском від ручної помпи, або підключенням до крана водогону.

Дезодорація (усунення присмаків і запахів води) досягається озонуванням або фільтруванням через активоване вугілля. Знезалізнення проводять аерацією, розбризкуванням води в градирнях. Закисне залізо окиснюється до нерозчинного окисного, яке потім затримується на фільтрах.

Опріснення та дезактивація води здійснюється дистиляцією або фільтрацією через іонообмінні фільтри – катіоніти, які затримують катіони, а у воду виділяється іон водню, і аніоніти, які затримують аніони, а в воду виділяється ОН-іон.

Санітарний нагляд за централізованим і місцевим водопостачанням здійснюється шляхом санітарного обстеження джерел водопостачання та розподільної сітки з відбором проб, лабораторним аналізом води та оцінкою його результатів і практично мало відрізняється від того, який розглядався на заняттях з розділу “Комунальна гігієна” для помірного клімату.

* МПР – максимально припустимі рівні.

691