Опори для встановлення заготовок зовнішніми і внутрішніми поверхнями обертання

Установку заготовок по зовнішнім циліндричним поверхням проводять в опорних призмах, втулках, кільцях і самоцентруючих патронах.

При встановленні заготовки отворами - застосовують установочні пальці – циліндричні та зрізані.

Призми – для циліндричних поверхонь. Робоча поверхня призми розташована одна відносно одної під кутом

Для точної установки призми на корпусі її з’єднують штифтами і закріплюють гвинтами.

Виготовляють робочі поверхні дуже точно.

Рисунок 4 - Установочні призми: а – цільні призми – для установки невеликих валів – 1 – штифти, 2 – гвинти; б – вузькі призми – для установки довгих або ступінчатих валів

Основними розмірами призми є – В, Н, C, h, які приймаються конструктивно, і кут α. Розмір С - потрібен для розмітки і її чорнової обробки, а розміри Н і h – для остаточного контролю призми.

Відстань Н між віссю вала, який встановлено в призму, і основою призми міняється в залежності від допуску на діаметр D вала і кута α;

при залежність між розмірами C, Н і h визначається по формулі :

H = h + 0,707D - 0.5C

Допустимі навантаження по вимогам контактної точності.

Q = 0,7·b·D

де b– довжина контакту заготовки з призмою,

D - діаметр заготовки

Для чистових базових поверхонь деталі застосовують широкі опорні призми (рисунок 1а)

Для чорнових базуючи поверхонь застосовують вузькі призми (рисунок 1в) або в бокові поверхні призми запресовують опори циліндричні рисунок 1б), якщо поверхня заготовки має нерівну, бочкоподібну поверхню або інші похибки форми, тоді заготовка займає в таких призмах цілком стійке положення.

в)

г)

а) б)

Рисунок 1 – Опорні призми

Для великих заготовок або ступінчатих валів застосовують збірні призми (рисунок 1г).

Матеріал призм сталь 20Х, цементація h 0,8…1,2мм, HRCэ 57…63

У пристосуваннях знаходять застосування, головним чином, призми з кутом α = 90°. При обробці звисаючих (консольних) частин заготівки використовують опори, що підводяться і самовстановлюються, у вигляді плоских або призматичних елементів.

Призми великих розмірів роблять з сірого чавуну з прикрученими сталевими розжареними щоками. Недолік цієї конструкції — знижена жорсткість через наявність додаткових стиків. Призми кріплять до корпусу пристосування гвинтами і фіксують контрольними штифтами. Нижню і бічні (робочі) поверхні призм шліфують до Ra 0,4 класу чистоти.

Якщо деталь має базові шийки і вони виготовлені по 2-3 му класу точності, тоді застосовують установку на втулку.

Рисунок 3 – Схема установки заготовки на втулку

На рисунку 3 показано приклад установки корпусної деталі 1 на втулку 2 з базуванням по циліндричному поясочку і торцю фланця. Три (3) опорні точки по торцю і дві (2 по циліндру.

Втулки виготовляють із сталі 20Х, передбачаючи цементацію на глибину 0,8—1,2 мм з твердістю робочих поверхонь HRCэ 57…63.

Установочні пальці застосовують при базуванні заготовки по площині або торцях і отворам; для установки на них одним або двома отворами оброблюваної деталі.