Тема 3: установчі елементи пристосування

ПЛАН: 1 Призначення і технічні вимоги, які пред'являються до установчих елементів

2 Матеріал для їх виготовлення.

3 Класифікація установчих елементів пристосувань

4 Установочні елементи пристосувань для встановлення заготовок плоскими поверхнями

5 Опори для встановлення заготовок зовнішніми і внутрішніми поверхнями обертання

Мета заняття учбова: Вірно вміти вибирати установчі елементи, від яких залежить точність виготовлення деталей.

Мета заняття виховна: Установочні деталі пристосувань служать для установки на них базових поверхонь оброблюваних деталей.

Література (1,с.18-31; 2,с.22-23; 4,с.83-86, 142-147)

САМОСТІЙНА РОБОТА № 4-1

ТЕМА : Основні і допоміжні опори

ЗМІСТ : 1 Види і конструкції

2 Допоміжні плоскі опори

3 Підводящі і самоустанавлюючі опори

Література (1,с.18-25; 2,с.22-28)

1 Деталі та механізми пристосувань призначені для забезпечення відповідності технологічного процесу одноманітного положення установлюваних в пристосуванні заготовок відносно ріжучого інструменту, називаються установочними.

Установочні елементи, на які діють сили затиску чи різання називаються головними. Тобто основними. Інші – орієнтуючими, або допоміжними.

Деталі тільки ті що сприймають навантаження від сил затиску, чи різання, але не виконують установочних функцій, називаються упорами або опорами.

Установочні деталі пристосувань служать для установки на них базових поверхонь оброблюваних деталей.

Основні опори жорстко закріплені в пристосуванні і визначають положення оброблюваної деталі в робочій зоні верстата відносно ріжучого інструменту.

Число опор у пристосуванні повинно бути не більше шести для правильної орієнтації деталі.

Допоміжні опори використовують не для базування, а для підвищення стійкості і жорсткості оброблюваної деталі в пристосуванні при обробці. Їх підводять до деталі і закріплюють, таким чином вони стають допоміжними жорсткими опорами.

Рисунок 1 - Схема установки на шість точок з допоміжною опорою 1

Технічні вимоги, які пред’являються до установчих елементів

Конфігурацію опор вибирають від виду базової поверхні заготовки, але їх конструкція повинна задовольняти всім загальним вимогам:

а) опори повинні розташовуватися так, щоб заготовка легко встановлювалась в потрібне положення і не змінювала його під впливом власної маси при закріплені в пристосуванні;

б) конструкція опор і пов’язаних з ним елементів пристосування повинна виключити перевірку установки заготовки;

в) опори повинні бути жорсткими і не деформуватися під дією сил різання чи затиску;

г) розташування опор відносно напрямку дії сил різання повинно бути таким, щоб при обробці заготовка не деформувалась, не змінювала положення відносно сил різання.

д) знос робочих поверхонь опор повинно бути мінімальним.

На робочих поверхнях не повинні з’являтися забоїни, тому матеріал і термообробка повинні забезпечувати високу твердість та зносостійкість робочих поверхонь.

Матеріал для опор і твердість визначають в залежності від базових поверхонь і габаритів обробляємої деталі.

Основним матеріалом для постійних і змінних установочних пальців є -

сталь У8А, HRC_э 58…62, загартування.

Опори регулюючі виготовляють із сталі 20Х твердість HRC_э 52…63

Призми опорні - сталі 20Х - цементація h 0,8…1,2 HRC_э 52…63

Опори шарові ст 45 HRC_э 38…42

Опори постійні : сталь У7А при D<12;

сталь 20Х HRC_э 52…63 цементація h 0,8…1,2 при D >12

сталь 45 HRC_э 42…48 для опор нарізних при D>12

Пластини: сталь 20Х цементація h 0,8…1,2 HRC_э 52…63

Класифікація установчих елементів пристосування

Опори основні бувають: постійні, регульовані, та плаваючі.

Постійні – це опорні пальці, штирі та пластини :

Для необроблених поверхонь застосовують штирі з нарізною поверхнею, яка забезпечує надійне зчеплення з заготовкою.

Для оброблених поверхонь застосовують опори з плоскою поверхнею

Сферичні (кульові)поверхні мають більший знос але забезпечують опору заготовці завжди в визначеній площині. Використовують для оброблених і необроблених поверхонь.

Там де треба пересувати заготовку по поверхні пристосування застосовують пластини (плоскі) або з похилими пазами, які мають нахил 45⁰ і глибину 1-3 мм.

Плоскі пластини закріпляють на стійках пристосувань

Установчі опори (пальці, штирі) запресовують в корпус пристосування

Для змінних опор в отвір пристосування запресовують втулку. Це забезпечує швидку заміну зношених опор на нові.

Опорні штирі і пластини повинні виступати над корпусом пристосування, щоб їх не засмічувала стружка.

Для базування заготовок з необроблюваною плоскою головною базуючою поверхнею інколи замість указаних опор застосовують регульовані опори, щоб була можливість змінити висоту опор відповідно до величини припуску у заготовок різних партій.

Регульовані опори можуть бути як основні так і допоміжні.

Рисунок 2 - Приклади конструкцій і установки заготовок на регульовані опори

Допоміжні опори використовують для збільшення стійкості та жорсткості заготовок в процесі обробки.

Бувають самовстановлюючі, плаваючі та підводящі опори.

Рисунок 3 - Самовстановлюючі основні опори : 1,2- жорсткі опорні штирі, 3,4 – плаваючі опори, 5- плаваючий елемент з двома (трьома) точками А,Б,В

Підводящі опори – механізовані (переміщення за допомогою механізованого приводу).