
- •Тема 15. Національна економіка і державне регулювання.
- •1. Поняття національної економіки та економічного суверенітету
- •Основні економічні цілі:
- •Економічна політика
- •Взаємозв'язок економічної теорії та економічної політики
- •3. Показники розвитку національної економіки
- •3. Необхідність державного регулювання економіки
- •Тема 16. Фінансово-кредитна система.
- •1. Фінанси в системі економічних відносин
- •2. Державний бюджет – основна ланка фінансів.
- •3. Податки та податкова політика
- •4. Соціальна політика держави
- •Тема 17. Всесвітнє господарство та світовий ринок.
- •Глобалізація господарського життя.
- •2. Міжнародна торгівля. Міжнародний кредит
- •3. Міжнародна міграція капіталу.
- •4. Міграція населення
- •5. Міжнародні науково-технічні зв'язки і вільні економічні зони
- •Тема 18. Міжнародні валютні відносини.
- •1. Національні і світова валютні системи.
- •2. Валютні курси і конвертованість валют
- •3. Валютний ринок і валютні операції
- •Платіжний баланс
4. Соціальна політика держави
В умовах переходу до ринку значно зростатиме армія безробітних, втрачатиметься впевненість у завтрашньому дні тощо. Це вимагає проведення активної соціальної політики на рівні держави, підприємства.
Соціальна політика сучасної держави – це комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, місцевих органів влади, спрямованих на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень і т. ін.
Основні принципи проведення соціальної політики такі:
захист рівня життя через застосування різних форм компенсації від підвищення цін і проведення індексації;
надання допомоги найбіднішим сім’ям;
надання допомоги у разі безробіття;
здійснення політики соціального страхування, встановлення мінімальної заробітної плати для працюючих;
розвиток освіти, охорони здоров’я, навколишнього середовища переважно за рахунок держави;
проведення активної політики, спрямованої на набуття громадянами кваліфікації.
Соціальний захист – проблема соціальної справедливості, яка повинна забезпечувати нормальний розвиток економіки.
Мета соціального захисту – протидіяти зниженню життєвого рівня населення в умовах ринкової економіки.
Основний об’єкт механізму захисту – життєвий рівень населення. Захист здійснює в основному держава за участю профспілок та інших громадських організацій.
Рівень споживання населення в першу чергу залежить від доходів.
Залежно від походження доходи поділяються на чотири основні форми:
заробітна плата; процент, рента та прибуток.
Доход – сума грошей або матеріальних цінностей, які отримують за певний період часу і призначені для особистого споживання.
Джерела грошових доходів:
заробітна плата;
доходи від власності (дивіденди, проценти, рента);
соціальні виплати (пенсії, грошова допомога по безробіттю і т.ін.);
інше (виграш в лотерею, спадщина та ін.)
Нерівність доходів викликана: відмінностями у здібностях і можливостях людей (інтелектуальних, фізичних і естетичних), рівні освіти, професійної підготовки, володінням власністю, можливістю впливати на рівень ринкових цін.
Найзагальнішими критеріями бідності є безробіття і інфляція, рівень яких характеризує ступінь бідності.
Основний критерій бідності – доходи на одну людину.
Показники бідності та малозабезпеченості:
прожитковий мінімум;
гарантований прожитковий мінімум;
мінімальний споживчий бюджет.
Прожитковий мінімум розрізняють фізіологічний та соціальний.
Фізіологічний розрахований на задоволення тільки головних, елементарних потреб і послуг.
Соціальний крім мінімального рівня задоволення фізичних потреб, включає витрати на мінімальні духовні і соціальні запити.
Соціально-фізіологічний мінімум – нижня межа малозабезпеченості (бідності).
Гарантований прожитковий мінімум – це офіційно затверджений рівень мінімальної заробітної плати, пенсії, допомоги. Він не може бути нижчим за фізіологічний прожитковий мінімум і не може перевищувати вартісну величину мінімального споживчого бюджету.
Мінімальний споживчий бюджет – як верхня межа бідності виражає в грошовій і натуральній формах той обсяг споживання життєвих благ, що мінімально достатній для фізіологічного і розумового розвитку людини й забезпечення простого відтворення її життя і працездатності. Він визначається суспільством як необхідний для збереження більш-менш допустимого рівня життя.