3.3. Методологія тестування
При виборі тесту необхідно враховувати те, що результат тестування не повинен залежати від «тренованості на тест». Подібне звикання до тесту може відбутися при частому його використанні, коли результативність тесту поліпшується за рахунок удосконалення окремих рухів, з яких складається тест (особливо це стосується тестування координаційних здібностей). Тест повинен відповідати віковим, статевим особливостям, фізичним і психічним можливостям людини.
Тести знань. За рівнем складності можуть бути запропоновані різні форми тестових завдань, за рівнями складності їх поділяють на 4 рівні засвоєння навчального матеріалу: знайомство; відтворення; вміння; творчість.
Одним з найважливіших показників якості тестового завдання є міра його складності. На думку деяких авторів в комплексні завдання підбираються тести, відповіді на які дають не більше 80 % і не менше 20 % студентів. Якість завдання визначають за допомогою індексів складності. Індекс складності розраховують за формулою:
ПВ – кількість учасників тестування, які надали правильну відповідь;
n – кількість усіх учасників тестування. Наприклад Іс буде дорівнюватися 0,62: з 50 осіб – 31 надали правильну відповідь.
Оцінка складності тестового завдання:
0.8 > – тест не можна використовувати;
0,71–0,79 – задовільно;
0,3–0,7 – добре;
0,2–0,29 – задовільно;
0,19 – тест не можна використовувати.
Підготовка до тестування спортсменів: знайомство з технологією тестування, анкети опитування стану спортсмена, медичне обстеження спортсмена; підготовка обладнання: придбання приладів та визначення їх якості; перевірка приладів за день до тестування; провітрювання приміщення; наявність протоколів реєстрації, присутність медичного персоналу і ін..
3.4. Проблема і завдання теорії оцінок
Показані спортсменами результати (зокрема, результати тестів) виражаються в різних одиницях вимірювання (час, відстань і т.п.) і тому безпосередньо не можна порівняти один з одним. Тому результати перетворюються в оцінки (очки, бали, розряди тощо). Завершальним етапом процедури тестування є педагогічна оцінка результатів тестових вимірювань.
Оцінкою в спортивній метрології називають узагальнену міру успіху в певному тестовому завданні. Процес визначення оцінок називається оцінюванням. Оцінювання у фізичному вихованні і спорті складається із декількох етапів:
а) добирається шкала, за допомогою якої можливе переведення результатів тестів в оцінки;
б) відповідно до обраної шкали результати тесту переводяться в бали;
в) отримані бали визначають суму заключної оцінки, а вона порівнюється з нормами (віковими, кваліфікаційними і т. п.).
Оцінки бувають: проміжні; заключні; діагностичні; прогностичні.
Основні завдання оцінювання:
Зіставити різні досягнення в одному і тому ж завданні (тесті, фізичній вправі, спортивній діяльності). Тому потрібно створити науково обґрунтовані норми щодо розвитку певної ознаки, рухової чи психомоторної здібності людини. Невірне складання норм, а саме заниження норм приведе, наприклад, до невірно високої аргументації кваліфікації спортсмена. Завищені ж норми стануть для багатьох недосяжними і змусять спортсменів припинити намагання щодо їх виконання.
Порівняти досягнення при виконанні певного рухового завдання у різних людей (спортсменів). Це дасть можливість, наприклад, порівняти рівень фізичної підготовленості у спортсменів, показаних на різних змаганнях в різний час.
Співставити індивідуальні досягнення з модельними характеристиками рухової (психомоторної) підготовленості.
Шкала оцінок – закон переведення спортивних результатів в бали.
Пропорційна шкала – нараховується однакова кількість балів при рівному прирості результатів (використовується в п’ятиборстві), наприклад, за кожні 0,1 с поліпшення результату в бігу на 100 м нараховується 20 очок.
Прогресуюча шкала: чим вищі абсолютні прирости, тим більша прибавка в оцінці. Використовуються в плаванні, важкій атлетиці. Доцільно використовувати в спорті вищих досягнень. Один кваліфікований спортсмен прийме більше балів, ніж десяток спортсменів-розрядників. Наприклад, за поліпшення часу в бігу від 15,0 с до 14,9 с додаються 10 очок, а від 10,0-9,9 с – 100 очок)
Регресуюча шкала: при покращенні результатіву тесті, балів нараховується все менше. Застосовується в деяких видах легкоатлетичних стрибків і метання. Наприклад, за поліпшення результату в бігу на 100 м з 15,0 с до 14,9 с додаються 20 очок, а за 0,1 с в діапазоні 10,0-9,9 с – тільки 15 очок).
Сигмовидна шкала: високі і низькі результати заохочуються слабо. Використовується при оцінці фізичної підготовленості різних груп населення.
Стандартна шкала: різновид пропорційної шкали (в них використовуються стандартні-середньоквадратичні відхилення). Розподіл результатів близький до нормального.
Перцентильна шкала. Заснована за ступенем переваги кожного спортсмена в порівнянні з більш слабкими учасниками змагання. Якщо, наприклад, проводиться крос із загальним стартом, спортсмену можна нараховувати стільки очок, скільки учасників (у відсотках) він обігнав. Якщо спортсмен випередив усіх учасників (99 %), то він отримує 99 очок, якщо випередив 72 % - 72 очки і т.д. Той же принцип можна використовувати і в інших тестах: число нараховання очок прирівнюється до відсотка осіб, яких випередив (за результатом) даний учасник.