Тема 3. Специфіка формування персонального іміджу

1. Усвідомлене та несвідоме формування персонального іміджу

2. Особистісний та професійний імідж

3. Формула впливу іміджу

Ми вже знаємо, що іміджформуюча інформація може надходити безпосередньо як у свідомість людини, так і в її підсвідомість. Але й надсилатися іміджформуюча інформація може і свідомістю, й підсвідомістю.

Коли люди спілкуються, вони роблять це одночасно на двох рівнях – на рівні свідомості (коли інформація і надсилається цілком усвідомлено, і сприймається свідомістю) і на рівні підсвідомості (коли інформація і надсилається «машинально», тобто підсвідомо, і сприймається підсвідомістю). Інакше кажучи, між суб’єктами, що спілкуються, інформація може рухатися двома головними каналами: «свідомість – свідомість» і «підсвідомість – підсвідомість», а також двома іншими варіаціями: «свідомість – підсвідомість» і «підсвідомість – свідомість».

Усвідомлене формування іміджу.

Цей канал виявляється задіяним тоді, коли індуктор (той, хто формує свій імідж, надсилаючи людям іміджформуючу інформацію) цілком свідомо ставить перед собою мету надіслати реципієнтові якусь інформацію про себе.

Однак надіслана таким чином (з наміром) інформація може й не усвідомлюватися реципієнтом, і тоді замість каналу «свідомість – свідомість» буде задіяно канал «свідомість – підсвідомість». А якщо реципієнт, сприйнявши надіслану цілком свідомо інформацію, усвідомлює її, то в цьому випадку буде задіяно канал «свідомість – свідомість».

Отже, ви можете цілком свідомо ставити мету сформувати позитивний імідж. І при цьому ви природно розраховуєте, що ваш партнер у спілкуванні почне думати над вашими словами, почне аналізувати ваші аргументи або так само свідомо оцінювати ваш костюм. Інакше кажучи, ви розраховуєте задіяти канал «свідомість – свідомість». При цьому ви, як правило, докладаєте зусиль щоб ця ваша інформація була, по-перше, сприйнята вашим партнером, тобто досягла його органів чуттів. Проте цілком можлива ситуація, коли ви все це йому говорите (показуєте), а він не чує вас (не бачить), бо грає музика, або він щось читає.

Але навіть якщо інформація дійшла до його органів чуттів, це ще не значить, що її буде ним усвідомлено. Ми знаємо, що можна дивитися і не бачити, слухати, але не чути. Тому, по-друге, ви докладаєте зусиль, щоб ваша інформація була ним усвідомлена. Ну, а якщо він не зверне на все це увагу, тоді інформація, як вже було сказано, буде переміщуватися по каналу «свідомість – підсвідомість». А цей канал може бути задіяний у двох випадках: 1) мимовільно, коли ви зовсім не хотіли звертатися до підсвідомості, апелюючи до свідомості; 2) довільно, коли ви навмисно спрямовуєте інформацію про себе у підсвідомість. В останньому випадку ви робите це, бо знаєте, що багато людей більше довіряють своєму чуттю (інтуїції), ніж розуму (аналітичному мисленню).

Отже, канал передачі іміджформуючої інформації «свідомість – свідомість» може бути задіяний вами тільки навмисно, а канал «свідомість – підсвідомість» може функціонувати як з вашої волі, так і всупереч вашому бажанню

Пам’ятаючи, що кермо влади краще тримати у власних руках і що люди більше довіряють своїм «внутрішнім відчуттям», іміджмейкер порекомендує вам віддати перевагу каналові «свідомість – підсвідомість».

Особистісний та професійний імідж.

Професійний та особистісний імідж буває позитивний і негативний. Що важливіше – позитивний професійний чи позитивний особистісний імідж? Спробуємо відповісти на це питання, взявши як приклад професію адвоката.

Установка на особу або ставлення до особистості завжди переноситься й на все те, що пов’язано з нею.

Отже, якщо особистісний імідж адвоката негативний, а професійний позитивний, то більш імовірне рішення: «Та тут і будь-хто виграв би» – і, скоріше за все, клієнт не прийде знову і не приведе інших.

Якщо особистісний імідж адвоката позитивний, а професійний негативний, то більш імовірне рішення: «Та хіба ж у цього судді можна виграти? Тут ніякий адвокат не впорається. Важливо, що адвокат виявився порядним, щиро вболіває за свого клієнта, а не хапуга якийсь», – і цілком вірогідно, що клієнт шукатиме щастя ще раз. Бо правильно сказано, що в людей пам'ять на почуття сильніша пам’яті на раціональні аргументи.

Виходить, що особистісний імідж – це база, а професійний – надбудова. У людини первинне особистісне, а не професійне.

Формула впливу іміджу.

Вплив іміджу на людей відбувається за формулою AIDA, де A (attention) – увага, I (interest) – інтерес, D (desire) – бажання, A (action) – дія.

Отже, схема поетапного управління поведінкою людей за допомогою демонстрації іміджу: привернення уваги – пробудження інтересу – створення бажання – «спровокована» дія.

Людина, за І.Павловим, наділена рефлексом «що таке?». На етапі привернення уваги користуються тим, що реакція людини сильніша на новизну, контрастність, інтенсивність чого-небудь. З урахуванням цього дирекція універмагу в Стокгольмі виплачує великі гонорари одному чоловікові за те, що він кілька разів на день промовляє «Ах!». Справа в тому, що це «Ах!» точно збігається за часом, коли його колега жіночої статі виходить з магазину в новому пальто. А мимо пробігають цікаві та «марнославні» жінки. Коротка репліка елегантного чоловіка збуджує в деяких з них бажання придбати таке ж пальто.

Дослідники стверджують, що на 92 % враження про людину складається від того, який вигляд вона має і як звучить. Через це багато політиків і менеджерів опановують ази акторської майстерності, вивчаючи мистецтво посміхатися, постановку голосу, техніку жестикуляції, міміки, поз тощо.