Кропив’янка

Кропив'янка (urticaria) — це захворювання, яке характери­зується появою на шкірі сверблячих плям, папул або пухирців досить чітко контурованих, розміром від кількох міліметрів до десяти і більше сантиметрів. Висип з'являється швидко, еле­менти можуть зливатися і поширюватися на всю поверхню тіла.

Одним із варіантів кропив'янки вважають ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), в основі якого лежать такі ж самі патофізіологічні механізми, як і у разі кропив'янки, але патологічний процес поширюється глибше на дерму або підшкірну основу.

Основний клінічний прояв ангіоневротичного набряку — обмежений набряк певної ділянки тіла. Найчастіше він лока­лізується в ділянці голови (лице, слизова оболонка ротової порожнини, язик та ін.), шиї, кистей рук, стіп, зовнішніх ста­тевих органів. Шкіра на місці набряку незмінена. Хворі скар­жаться на печію і дискомфорт, рідше - на свербіння.

Класифікація кропив'янки

Існує ряд класифікацій кропив'янки, побудованих за різни­ми принципами. За Пилицьким В.І. зі співавторами (1987):

I. Алергічна:

1. Без супутніх захворювань органів травлення.

2. Із супутньою патологією органів травлення.

II. Псевдоалергічна:

1. Пов'язана з гепатотоксичними чинниками (інфекції - гепатити, дизентерія, сепсис тощо; отруєння — гриби, етильо­ваний бензин тощо).

2. Пов'язана з надмірною чутливістю до ненаркотичних анальгетиків (нестероїдні протизапальні препарати), тартразину. Саме ці засоби можуть спровокувати пряму дегрануляцію тканинних базофілів.

3. Пов'язана з паразитарними захвбрюваннями.

Класифікація S.Fineman (1984):

1. Імунна кропив'янка (типи І, II, III).

2. Анафілактоїдна кропив'янка: а) природжений ангіоневротичний набряк; б) підвищена чутливість до гістаміну.

3. Фізична кропив'янка:

• холодова;

• теплова;

• вібраційна;

• холінергічна;

• сонячна;

• від механічного стискання;

• аквагенна;

• уртикарний дерматографізм.

4. Змішана форма:

а) папульозна кропив'янка;

б) пігментна кропив'янка;

в) системний мастоцитоз;

г) кропив'янка як прояв системних захворювань сполучної тканини, деяких пухлин, ендокринних порушень;

д) ідіопатична; є) психогенна.

За перебігом кропив'янку поділяють на гостру і хронічну рецидивну. Більшість дослідників до гострої форми відносять кропив'янку і ангіоневротичний набряк, які три­вають не більше 6 тижнів. Якщо ознаки хвороби утриму­ються довше, то говорять про хронічний перебіг захворю­вання.

ОСОБЛИВОСТІ ЕТІ0ПАТ0ГЕНЕЗУ КРОПИВ'ЯНКИ У ДІТЕЙ

Алергічна кропив'янка спричинюється дією алергенів. Бага­то лікарів вважають кропив'янку виключно атопічним захво­рюванням (І тип імунопатологічних реакцій — реагіновий або IgE-опосередкований). Однак, нині доведено, що в основі її патогенезу лежать І-Ш-ій типи імунопатологічних реакцій, але провідна роль належить реагіновому механізму. Найчастіше алергічна кропив'янка зумовлюється лікарськими засобами, харчовими й інсектними алергенами.

Псевдоалергічна кропив'янка характеризується різними етіо­логічними факторами і механізмами розвитку. В основі пато­генезу цього варіанту захворювання лежать ліберація гістамі­ну, активація комплементу і калікреїн-кінінової системи тощо. Етіологічними чинниками, які провокують розвиток псевдо-алергічної кропив'янки, найчастіше є:

• лікарські препарати (антибіотики, рентгеноконтрасні речовини, білкові препарати тощо),

• харчові продукти,

• фізичні фактори (натискання, вібрація, сонячне опро­ мінення, тепло, холоддощо).

У патогенезі псевдоалергічного варіанту кропив'янки важ­ливу роль відіграє патологія травного каналу, яка реєструєть­ся практично у всіх хворих. Найчастіше спостерігаються ура­ження гепатобіліарної системи.