Тема 7. Місцеві фінанси

В Україні існує система так званих зведених бюджетів. Вони ви-користовуються в процесі бюджетного планування та бюджетного регулювання. До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять:

– бюджет Автономної Республіки Крим;

– бюджет області;

– бюджет міста з районним поділом;

– бюджет району.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує респуб ліканський бюджет автономії та бюджети районів і міст рес публіканського підпо-рядкування цієї автономії.

Бюджет області складається з обласного бюджету та бюджетів районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об’єднує районний бюджет, бюджети міст район-ного підпорядкування, бюджети селищних і сільсь ких рад.

Бюджет міста з районним поділом об’єднує міський бюджет та бюджети районів у місті.

Зведений (консолідований) бюджет України — це суку пність усіх бюджетів, що входять до складу державного та мі сцевих бюджетів.

Нині у системі місцевих бюджетів України функціонують такі бюджети: республіканський бюджет Автономної республіки Крим, 24 обласні бюджети, міські бюджети міст Києва і Севастополя, 442 бюджети міст обласного і районного значення, 488 районних бюдже-тів, 104 районних бюджети (районів у містах)) 787 бюджетів селищ-них рад а також понад 10,1 тисячі бюджетів сільських рад.

Ключову роль у становленні системи самостійних місце вих бюд же-тів відіграють їхні доходи та способи, на основі яких вони формуються.

Власні доходи місцевих бюджетів — це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з йо го рішеннями. До власних доходів належать:

– місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцеви-ми органами влади;

– доходи комунальних підприємств;

– доходи від майна, що належить місцевій владі, та ін.

Власні доходи забезпечують принцип самостійності бю джетів усіх рівнів, включаючи і державний бюджет України.

Закріплені доходи — це доходи, які закріплюються за пе вним бюд-жетом і також є основою само стійності місцевих бюджетів.

За місцевими бюджетами в основному закріплюються:

Вдовенко Л. О., Сушко Н. М., Фаюра Н. Д., «Фінанси»

– місцеві податки і збори; – прибутковий податок із громадян; – податок на прибуток підприємств;

– плата за торговий патент на деякі види підприємниць кої діяль-ності; – плата за землю; – податок із власників транспортних засобів та інших самохідних

машин механізмів; – податок на промисел;

– надходження коштів від приватизації підприємств комуналь-ної власності; – інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмі-рах, визначених законодавством; – надходження збору за забруднення навколишнього природ-ного середовища в частині, яка належить міс цевим бюджетам; надходження відрахувань і збору на будівництво, реконструк-цію, ремонт і утримання автомобільних до ріг, доріг загального користування в частині, яка на лежить місцевим бюджетам. Даний перелік може щорічно змінюватися. Основну частку дохо-дів місцевих бюджетів поки що становлять так звані регульовані до-ходи. Ця частка сягає 75–85 відсотків.

Регульовані доходи — це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Уточнення переліку регульованих дохо-дів місцевих бюджетів здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України. До основних регульованих доходів належать:

– податок на додану вартість;

– податок на прибуток підприємств (за винятком тих, що пере-бувають у комунальній власності); – акцизний збір;

– прибутковий податок із громадян; – плата за землю.

Регульовані доходи зараховуються до місцевих бю джетів за інди-відуальними ставками та єдиними нормативами відрахувань.

Важливу роль у становленні бюджетів самостійних місцевих бюд жетів відіграє порядок здійснення видатків і склад цих видатків. Видатки всіх бюджетів поділяють на: