Тема 4. Бюджет і бюджетна система

4.2. Бюджетний устрій та бюджетне планування

Взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи країни визначається з урахуванням державного устрою і її адміністративно-територіального поділу.

Бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюд-жетної системи та її структури.

До основних принципів бюджетного устрою належать:

•          Принцип єдності — означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи, єдиної правової бази, єдиної бюджетної класифікації, єдиних форм бюджетної документації, єдиної грошової системи, єдиної соціально-еконо-мічної політики.

•          Принцип повноти — полягає у відображенні у бюджеті всіх до-ходів і видатків.

•          Принцип достовірності — вимагає формувати бюджети на під-ставі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів, а звіт про виконання бюджету має містити доходи та видатки, що є підсумком кінцевих касових операцій банків.

•          Принцип самостійності — характеризує самостійність усіх бю-джетів бюджетної системи України, що забезпечується наявніс-тю власних доходних джерел та правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України.

•          Принцип збалансованості — це повноваження на здійснення ви-трат бюджету відповідно до обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

•          Принцип субсидіарності — це розподіл видів видатків між дер-жавним бюджетом і місцевими бюджетами повинен ґрунтува-тися на максимально можливому наближенні надання суспіль-них послуг до їх безпосереднього споживача.

•          Принцип цільового використання бюджетних коштів — означає, що кошти використовуються на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

•          Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — по-лягає в тому, що кожен учасник несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Регламентована нормами права діяльність з приводу складання проекту бюджету, його розгляду і затвердження виконання бюджету

 

Вдовенко Л. О., Сушко Н. М., Фаюра Н. Д., «Фінанси»

і звітності про його виконання є бюджетним процесом. Основними етапами бюджетного процесу є:

– аналiз звiтних даних по виконанню Державного та мiсцевих

бюджетів; – виявлення тенденцiй у виконаннi дохiдної i видаткової частин

бюджету; – складання проекту бюджету; – розгляд та затвердження бюджету; – виконання бюджету;

– складання, розгляд i затвердження звiту про виконання бюд-жету. Бюджетний період — термін, протягом якого діє складений і зат-верджений бюджет.

Бюджетний період в Україні для всіх елементів бюджетної систе-ми є один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. В Україні особливими обста-винами, за яких Державний бюджет може бути прийнято на інший бюджетний період, є:

– введення воєнного стану;

– оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її

місцевостях; – оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної еколо-гічної ситуації, необхідність усунення природних чи техноген-них катастроф. Процес упорядкування, розгляду, затвердження і виконання бюд жету з врахуванням всіх вищезазначених принципів називаєть-ся бюджетним плануванням. В основі бюджетного плануванням ле-жить система організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів щодо визначення обсягів прибутків і суми витрат бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу. Бюджетне планування повинно базуватися на врахуванні об’єктивних законів суспільно-економічно-го розвитку, аналізу поточного фінансового стану тощо. Основними функціями бюджетного планування є: – відображення основних напрямів бюджетної політики, що здій-снюється органами законодавчої й виконавчої влади в державі; – вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення передба-чуваного рівня економічного й соціального розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів;

 – здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресур-сів для досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки й підвищення суспільного добробуту;

– встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних ре-сурсів і на їхній основі визначення їх оптимальної структури.

Сферою застосування бюджетного планування є розподіл і пере-розподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях відтворювального про-цесу.

Об’єктом бюджетного планування завжди є бюджетна діяльність держави, державних установ і організацій; предметною галуззю бю-джетного планування є бюджетні ресурси, їхній рух при здійсненні відтворювальних процесів в економіці.

Основні напрями бюджетної політики на плановий рік, які по-винні стати орієнтиром для уряду формує бюджетна резолюція, де визначаються макроекономічні цілі, розмір дефіциту бюджету та за-гальний обсяг доходів. В Україні цей нормативний документ прий-мається Верховною Радою України на наступний рік не пізніше 1 липня. Питання розробки та прийняття бюджетної резолюції регу-люються Регламентом Верховної Ради України.

Таблиця 4.Схема бюджетної резолюції

 

Положення, що мають бути у резолюції    Зауваження і пропозиції

1. Граничний розмір дефіциту (про-фіциту) державного бюджету у від-сотках до прогнозованого ВВП.            Показники дефіциту (профіциту) до-цільного визначення для зведеного, державного та місцевих бюджетів.

2. Частка прогнозованого ВВП, що розподіляється через зведений бюд-жет. Визначення такої частки є недостат-нім для задавання параметрів бюд-жетної політики. Потрібно прий няти показники такої частки для зведено-го, державного та місцевих бюджетів.

3. Граничний обсяг державного бор-гу та його структури.        Такий показник не пов’язується з ви-могами щодо забезпечення економіч-ного зростання та розв’язання інших економічних і соціальних проблем. Державний борг має використовува-тися як важіль державної фінансової політики.

 

Вдовенко Л. О., Сушко Н. М., Фаюра Н. Д., «Фінанси»

Продовження табл. 4.4. Питома вага міжбюджетних трансфертів у видатках державного бюджету і коефіцієнт вирівнюван-ня.         Зазначені показники неповно відо-бражають рівень фінансової автоно-мії місцевих бюджетів. Доцільніше використовувати систему показників розвитку місцевих бюджетів.

5. Питома вага капітальних вкла-день у видатках державного бюдже-ту та пріоритетні напрями їх вико-ристання.       Останніми роками такі показники фактично не використовувалися. За-провадження їх є необхідним. Та воно потребує розробки їх переліку.

6. Взаємовідносини Державного бюджету України з місцевими бюд-жетами в наступному бюджетному періоді.           Такі відносини повинні відображати-ся у прийнятному переліку відповід-них показників.

7. Зміни до законодавства, прийнят-тя яких є необхідним для реалізації бюджетної політики.        Таке положення не можна вважати доцільним, оскільки бюджетна полі-тика повинна виходити з положень чинного законодавства.

8. Перелік головних розпорядників коштів Державного бюджету Укра-їни.    Такий перелік не є необхідним. По-трібно викласти основні вимоги до його формування.

9. Перелік захищених статей видат-ків бюджету. Такий перелік не можна вважати обов’язковим. Уряд повинен забез-печити виконання всіх запланованих видатків у повному обсязі.

10. Обґрунтування необхідності по-ділу бюджету на загальний та спеці-альний фонди.      Щорічне обґрунтування такого поді-лу не можна вважати необхідним.

11. Встановлення розміру мінімаль-ної заробітної плати та рівня забез-печення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період.        Прийняття таких показників прямо не належить до завдань бюджетної політики. Це — предмет соціальних програм розвитку країни. Бюджетна політика має спрямовувати на забез-печення фінансування та виконання прийнятих показників.

Перевищення видаткової частини бюджету над дохідною є дефі-цитом бюджету, а перевищення дохідної частини над видатковою є профіцитом бюджету.