Тема 3. Фінансова політика і механізм її реалізації

ми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, нор-ми витрачання коштів в бюджетних установах та ін.

Нормативи бувають двох видів:

1)         нормативи, засновані на матеріальних нормах, що представ-ляють грошовий вираз натуральних норм (при визначенні видатків бюджетних установ);

2)         нормативи як самостійні розрахункові величини, які відобра-жають процеси формування і розподілу доходів, відрахувань та ін. (податки, внески в цільові фонди, нормативи розподілу прибутку).

Балансовий метод у фінансовому плануванні забезпечує вста-новлення відповідності видатків джерелам їхнього покриття, коорди-нування всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, в результаті чого досягається збалансованість плану.

Основними напрямками удосконалення фінансового плануван-ня в Україні є:

– забезпечення стабільних умов господарювання, – підвищення ролі перспективного фінансового планування, – широке застосування економічних нормативів, електронно-об-числювальних машин, економіко-математичних методів, авто-матизованих систем управління у фінансовому плануванні; – розширення прав суб’єктів господарювання, органів місцевого

самоврядування у фінансовому плануванні; – уніфікація фінансових планів в окремих сферах діяльності. Отже, фінансове планування є важливим елементом державного регулювання економічних і соціальних процесів. За допомогою фі-нансового планування активізуються фінансові важелі та стимули, забезпечується мобілізація фінансових ресурсів і їхнє раціональне спрямування на загальнодержавні потреби.

3.4. Види фінансових планів

Основними видами фінансових планів є бюджети різних рівнів, баланс фінансових ресурсів і витрат держави, баланс доходів і видат-ків; платіжний календар; бізнес-план.

На рівні держави або її окремих територіальних формувань фі-нансовими планами є відповідні бюджети. Бюджет має дві частини —

 

Вдовенко Л. О., Сушко Н. М., Фаюра Н. Д., «Фінанси»

дохідну і видаткову. Дохідна частина включає поступлення податків і обов’язкових зборів, неподаткові надходження. У видатковій частині вказуються напрями витрачання бюджетних коштів, які визначають-ся бюджетною політикою, а також діючим порядком розмежування видатків між окремими бюджетами.

Особливістю державного бюджету як фінансового плану є те, то він має силу закону. Щорічно Верховна Рада України приймає Закон України про Державний бюджет, в якому затверджує:

– суми доходів Державного бюджету України;

– суми видатків Державного бюджету України;

– граничний розмір дефіциту Державного бюджету України та джерела його покриття;

– суми дотацій, субвенцій та розміри відрахувань від регулюю-чих доходів;

– розмір державного внутрішнього боргу і державних зовнішніх запозичень.

З метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створю-ються в країні, напрямків їх використання, збалансування доходів і витрат держави складається баланс фінансових ресурсів і витрат держави. Крім того, з допомогою цього фінансового плану перевіря-ється обґрунтованість розрахунків показників державного бюджету, платіжного балансу, балансу доходів і витрат населення. Відмінність балансу фінансових ресурсів і витрат держави від зведеного бюдже-ту полягає в тому, що крім централізованих фінансових ресурсів які мобілізуються через бюджетну систему і державні цільові фонди, в ньому відображаються і децентралізовані фінансові ресурси, які зо-середжуються у суб’єктів господарювання і у населення.

В першому розділі Балансу фінансових ресурсів і витрат дер-жави «Доходи» наводяться поступлення всіх видів фінансових ре-сурсів — прибуток, податки, амортизаційні відрахування, внески в державні цільові фонди, доходи від зовнішньоекономічної діяльнос-ті, приріст довгострокових вкладень населення, доходи від привати-зації, іноземні кредити тощо.

В другому розділі «Витрати» вказуються напрямки витрачан-ня централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів — вит-рати на розвиток економіки, на соціальні гарантії населенню, дер-жавні дотації, утримання соціально-культурних об’єктів, на оборону,